“Ось чому таке важливе значення мають незавершені й ненаписані тексти. Або вони ще не написані, не перенесені в мову, ще не стали мовою, або вони – ще експеримент, щось іще не завершене, таке, що завжди може бути під сумнівом. Бо завершувати – це завжди означає чинити сваволю, щось випускати з рук, зрештою, втрачати, забувати, з чимось примірятись, як буває щоразу, коли доводиться про щось забувати. А ось іще не написане, не завершене, навпаки, належить мені. Воно – лише те, що існує в думках, в уяві, чи щось розпочате, а потім відкладене вбік, усе же можливе, а тому й болісне.”
Фрідріх Дюренмат “Зимова війна в Тибеті”

угумс, як би себе ще привчити до звички записувати тексти… не виходить (