Вчора були у “Жовтні” на фестивалі польського кіно. Вирішили дивитися “Південь-Північ”… шо я можу сказати…

Нічого особливого, але мило. Дуже просто, але мило. Ідеї несвіжі, а сюжет передбачуваний _до жуті_, але мило.
Дійсно мило…
Симпатичне дорогокіно про ченця із раком мозку та повію із ВІЛ, яким конче необхідно хоча б раз у житті побачити море…
Можна шукати якійсь неймовірно хвілософський підтекст, але краще не треба, кіно таке – симпатичне. невибагливе, але чесне й, місцями, навіть чарівне.
І актори нічого… мені дівчинка сподобалася… і бабця із шаленою коровою…

а чувак, що грає _усі_ чоловічі другорядні ролі… ги… ідея не нова, але нічьо так… і чувак… цей… харизматичний :Р

ось…

ЗІ: а кінцівка така примітивно-солодка, що краще б її такої не було взагалі… могли б і закінчити смертю Якуба…

ЗЗІ: дивитися кінцо можна… але б в ліцензії я його б не купила (це в мене така система оцінювання :Р)