бігцем продивлялася анотації до творів з шорта Букерівської премії за останні декілька років.
і усвідомила, що подумки нотую собі: і це б почитала, і це, і дві наступні, а ще оту, оту і оон ту…

цікавий збіг: майже 70-80 відсотків книжок-лауреатів в мене відбилися в голові з приміткою “варто було б почитати, як часу вистачить”.
чи то смаки в мене специфічні, чи премія _правильна_