Кіч – це порожнє, безрефлективне наслідування того, що було справді пережите, що було відкрите вперше і востаннє. Кіч – це вторинність, копія, мімікрія, яка намагається використати вже раз створену форму. Кіч – це імітація зворушення, порпання біля підставного первісного почуття і вдягання його у змісти, які для нього затісні. Кожна річ, яка видає себе за іншу, щоб так викликати почуття, є кічем.

Кожна імітація – це моральне зло- тому кіч небезпечний…