врешті подивилася сабж
така собі якісно знята соціальна драма
про дівчат, яких в Ірландії ще у шістдесятих закривали до притулків із спеціалізацією _перевиховання грішниць_
загалом так передбачалося перевиховувати повій. а далі – як вийде… одна зганьбила родину тим, що стала жертвою згвалтування. інша насмілилася народити дитину поза шлюбом…

у фільмі і якихось жахіть страшних немає… і нелюдських тортур, на які очікує загартована дискурсом 1937 року уява…
просто перебіг буденних подій. і якраз від цієї буденності стає насправді страшно. через те, що ще у 20 столітті у Європі настільки нівелювалися права жінок. і від того, що останній з притулків Святої Магдалини закрили лише у 1996…