вчора підібралися до іноземного Оскару-2009
хороше кіно

красива повільна та дуже виробнича драма з життя майбутнього спеціаліста з підготовки тіл до поховання кремації
правда, виробнича… із демонстрацією різновекторних особливостей професії… та з описом супутніх морально-етичних проблем.
зроблено добре (хоча, як на мій смак, деякі епізоди занадто вже затягнули – оповідь трохи висіла), знято симпатично, акторська гра – цілком і цілком. дюже рекомендую

зі: до речі, довго мучилася, чи не бачила я десь дружину головного героя. гих, з’ясувалося, що бачила

йолкі-палкі – Ріоко Хіросує… Юмі з Васабі. персонаж, дивлячись на якого, моя мама рочок чи двійко тому сумно констатувала: а ти одягаєшся схоже. і поводишся…
ну та.. в цьому плані я майже як японка – дуже повільно дорослішаю. ніби я теж житиму років десь 95… тому й можу дозволити собі розкіш у 25 залишатися чимось, ненабагато серйознішим від підлітка…