скажи мені, що ти читаєш, і я… може, теж скажу щось з цього приводу. цим правилом я керувалася усе життя

тому завжди цікавилася, що і як читають знайомі (от і зараз: допитую знайомих. висну на Імхонеті. із цікавістю спострегію за _читацьким фотороботом_ на translitera тощо…)

і що мене завжди цікавило мало не найбільше, це те, як люди дають собі раду із вибором та графіком читання книжок. бо моє життя в цьому плані справляє враження хаосу. звичайно, після того, закінчилося навчання та списки літератури :Р

ось і зараз я майже потопельник
на моєму нічному столику торшері біля ліжка лежать книжки, які я ніби читаю. ну, тобто, читаю-читаю. читаю-читаю. читаю-читаю… а поряд з робочим столом така ж самісінька купа… те, що я _майже_ читаю. ось-ось. ну ще трішечки…
якщо цікаво, про що йдеться . може, мене це присоромить…

вуаля. нічний торшерчик. те. що тут можуть побачити шановні гості – асортимент мого вечірнього чи вранішнього чи ще якогось читання. ну, так має бути. але не буду запевняти, що так є
але ж я обіцяла інтимні подробиці!
побігли:
1 – “Опівнічні діти” Рушді. яскравий приклад моєї читацької жадібності. як я за ними бігала… як я їх хотіла. відкрила. поклала закладку… і все. і було то… ну місяців вісім тому. наразі нічого не змінилося

2 – “Сьогун” Клавелла… випадок за який мені відверто соромно. я його позичила у Льошкиних родичів. ще на початку січня. прочитала у березні 240 з гаком сторінок. і всьо. але, що цікаво – чітко пам’ятаю, на чому зупинилася, продовжувати можна хоч зараз… та як подумаю, яке воно велике…

3 – збірочка творів Гамсуна. перебування на торшері пояснюється елементарно: наснаги не вистачило. три твори зі збірки я прочитала. залишилися лише “Містерії”. навіть не відкрила, але ставити на полицю на спортивно. _книжку_ я ж не дочитала…

4 – видання з багатих запасів мого чоловіка. я теж люблю історію. от тільки з читанням науково-популярної літератури в мене не складається (навіть “Вокруг света” вже рік, я закинула). хоча цю я чесно почала. передмова та навіть перший розділ позаду. а далі – глухо…

5 – мегапак Бредбері. оце я чесно читала. чим, мабуть, задовбала спостерігачів за моїм профайлом на Імхонеті та їх двигунчик рекомендацій. бо оцінювала кожне оповідання. аж потім перервалася на “Вино з кульбабок” – воно в мене є окремою книжечкою, то я його за два дні маршруток-метро якось і замучила… а от повернутися до мегапаку поки що сміливості не вистачає

6 – Джон_наше все_Фаулз. “Wormholes” я чесно читаю зараз. просто якось повільно… із збірками статей по-іншому важко, але розумію, що ця книжка серйозно гальмує мої звичні темпи читання…

бо насправді торшерові скарби змінюються… оце просто те, що залишилося надовго…
друга порція
кандидати чи то на торшер, чи то у сумку:

1 – Сара Уотерс. Букер. давно хотіла почитати. книжку було подаровано на День народження… і щось заважає навіть почати. не виключено, що лесбійські мотиви. і дивно, ніби ж я не ханжа…

2 – із “Сном № 9” в мене як з Рушді. тільки шукала я його набагато довше, ледь знайшла на Петрівці. покрутила у руках та відправила на _довгу поличку_. тю на мене, що ж тут скажеш

3 – з Павичем все просто. він компактний та тоненький, тож скоро оселиться у сумці як транспортне читво. надовго не затримається, тому й винитися немає за що – він в нашому домі лише з місяць живе…

4 – що я буду робити з Сарамаго – навіть не знаю. для сумки він важкуватий. і фізічно, і за змістом… _вдома_ читати є що… мабуть, чекатиму відпустки…

5 – черговий випадок _ну так хотілося, ну так хотілося_… купила Енде одразу після прочитання “Мандрівного замку Хаула” Софі Вінн Джонс. розвиваючи тему: душа просить чогось дитячого. з перших сторіночок не захопило… ось і живе книжка навіть не на торшерчику…

6 – оооо, це епічний випадок. рік тому його залишив після відвідин Мєлкій… сам взяв в Бандиток, казав, що як на романізацію кіносценарію вийшло цілком пристойно. я вирішила перевірити. ага. вже рік _перевіряю_. перед сестрами соромно. треба буде почитати. якраз за тиждень Мєлкій гостювати збирається. з ним і повернути можна…

7 – а фіг зна, що це. чергова версія Євангелія від Марії-Магдалини. взяла у Редуцірт… вирішила, що буде прикольною парою до Сарамаго… будемо розбиратися…

і це ще не все… є ще купка художнього, що було закинуто рік тому і більше…
величезна купа філософії, гуманітаристики, історії…
вісім з гаком сотень архівів з книжками на винті…
і тисячи того, що хочеться встигнути прочитати…

люди, як ви даєте собі раду з усім цим? і особливо із _довгочитаєм_? )))