спіймала себе на тому, що серед читаного останнім часом спостерігається певний гендерний дисбаланс, причому жодних жанрових обмежень немає – я “їм” все. якщо точніше, то, як взяти останні 25 книжок – 17 з них написані жінками упд: ЛеГуїн не порахувала – 18… а серед авторів-чоловіків – більше половини, то давно знайомі, улюблені, заслужені, у яких читана вже не перша й не друга (а місцями – і не десята) книжка…

цікаво, чому так? бо рівень насиченості ринку авторами-жінками зростає?
чи це саме я, обираючи поміж незнайомих чи напівзнайомих імен, швидше візьму, те, що підписано жіночим?

нє, звичайно може бути: просто так співпало. а, може, й что_то_тут_не_без_чего_то
а як з тим у вас?