і про книжкове літо…

лише другий день офіційної осені, а згадки про літо вже змушують сумувати. і не сказати, що воно в мене було якимось насичених. у відпустку не ходила, лише разочок з’їздила до ЗП… а що можна згадати? приймала гостей… виховуувала морську свинку… а! читала. читала я багато )

власне, пригадуючи, як я наприкінці травня вже згадувала про англоцентризм свого читання, вирішила було зробити собі подібні статистичні висновки щодо літніх місяців. а потім ідея трішки трасформувалася, ну то – маємо те, що маємо

якщо комусь цікаво, то скорочена версія читацького щодденика плюс невеличке рейтингове номінування

мій читацький червень
читано було багато – 21 твір, з яких – одне величенька оповідання, одна п’єса, інше – повісті чи романи (плюс 2 збірки оповідань)
знову впевнено перемогла англійська література – 8 книжок
на другому місці – американська – 5
почесне третє – за Вітчизною – 3.
і однокнижковий інтернаціонал з латиноамериканським ухилом: Перу, Мексика, Бразилія плюс Греція та Японія

відповідно, Країна місяця – Британія
Письменник місяця – на це почесне звання заслуговує Маріо Варгас Льоса. “Город и псы” вчєпятлілі серйозно, аж надто як для дебютного роману
Книжка місяця – “Ноги из глины” Пратчетта. не знаю, чому, але вразило. дуже сильно )
Відкриття місяця – “Дядя Петрос и проблема Гольдбаха” Апостолоса Доксіадіса… оооо… це справжнісіньке “оооо”. книжка, яка треба було прочитати замолоду. просто, щоб на свіжу ще голову зазирнути у чужий мені світ математики. сильна штука, дуже рекомендую
Розчарування місяця – “Загнанных лошадей пристреливают, не правда ли?” Маккоя (при тому, що в червні я врешті читала Люко Дашвар – хоча, як нічого не очікуєш – нема й у чому розчаровуватися)… нє, роман непоганий. у чомусь навіть добрий. але фільм справив набагато сильніше враження. та й оцей журналізм, що лізить з усіх дірок… я отут докладніше покопирсалася
Цікавинка місяця – “Ты сияй, звезда ночная” – Каорі Екуні – симпатична історія про нестандартну японську сім’ю.
НадІдея місяця – нудне, повсякденне, страшне виживання. за будь-яку ціну. нічого неочікуваного – “Дорога” МакКарті
Атмосфера місяця – ту є, де розгулятися… ніби й Фенні Флегг… чи Лаура Есківель… але нє – святково-карнавальна навіть у горі Баїя. “Дона Флор и два ее мужа” Амаду
Розслабуха місяця – теж нічого неочікуваного “Сплошь мертвецы” Шарлин Харрис. да, я потроху читаю літоснову True Blood :Р

мій читацький липень
читано було менше – 18 книжок (окреме оповідання лише одне, чесно-чесно )))
лідер змінився. але непринципово
США – 6 книжок
Англія – 5
третє місця неочікувано посіла Франція – лише з двома книжками.
а по одній – всяке інше: Шотландія, Ірландія, Швейцарія, Норвегія та Україна.

отже. Країна місяця – завдяки Аласдеру Грею і Британія, і Штати )
Письменник місяця – недобрий, але блискучий Івлін Во (“Мерзкая плоть”)
Книжка місяця – “Мандолина капитана Корелли” Луї де Берн’єра… роман в найкращому сенсі цього слова. цеглинка за обсягом, 50 років дії, сюжетні відгалуження, живий світ, класні персонажі… і історія кохання, над якою я рюмсала останні сторінок 40 без зупинок… крутіше, мабуть, лише “Розмальована завіса” Моема
Відкриття місяця – “Пурпур” Вібеке Леккеберг – непоганий атмосферний історичний роман. місцями занадто сучасний, як на мій смак, але гідний уваги
Розчарування місяця – є з чого вибрати. але зупинюся знову на класиці. “Сыновья и любовники” Дейвіда нашого Лоуренса. я розумію місце цього твору в історії світової літератури. але йолкі, нехай багато в чому він був такий перший, але зараз вже воно якось не дуже читається…
Цікавинка місяця – “Бедные-несчастные” Аласдера Грея. симпатична постмодернова іграшка.
НадІдея місяця – по-хорошему, треба було б відзначити щось із “Нехай мене звуть Гантенбайн” Фріша. але так вже вийшло, що проблема _благополуччя vs мрії_ мені виявилася ближче (“Дорога перемен” Йєйтса)
Атмосфера місяця – “Горбатая гора” Енні Пру (збірка, не лише загальновідоме оповідання) – жорстко, брутально, поетично. ніфіга собі Вайоминг )
Розслабуха місяця – теж кандидатів багато, але – “Что я сделала ради любви”. С’юзен Елізабет Філіппс – симпатична мені авторка любовних романів. приємне читання, від якого точно знаєш, що отримаєш) тому нічого й не муляє )

мій читацький серпень
спека, читати не хотілося… лише 16 книжок )
знову не перше місце повернулися англійці – 6 книжок (влючаючи одного валійця :Р).
друге місце – майже як завжди за мариканцями – 4 книжки.
третє із минуломісячним результатом Франції (дві книжки) – па-рам! – за Україною.
далі збірна країн, що _делегували_ по одній книжечці: Росія, Данія, Японія та Німеччина.

ми до цього вже звикли – Країна місяця – Британія
Письменник місяця – найбільш англійський японець. чи найбіль японський англієць Кадзуо Ісігуро. по-перше, прочитала у нього дві книжки за місяць. по-друге, він того вартий
Книжка місяця – “Корабельные новости” Енні Пру. я її місяць і читала… три тижні – перші сімдесят сторінок, а далі – за один вечір. бо, мабуть, чекала погоди – у спеку про Н’юфаундленд якось не йшло… сильний роман. і дуже-дуже атмосферний…
Відкриття місяця – “Открытие колбасы “карри” Уве Тімма. ніби й нічого особливого – невеличка книжечка про кохання, велику брехню та комерційну спритність на тлі вже майже і відверто повоєнної Німеччини. але післясмак залишився ну дуже приємний ) чомусь )))
Розчарування місяця – наш простигосподи “Декамерон”? нє. “Вежі та підземелля” Соколян (такий світ, такі ідеї зіжмакали в простеньку повість, абідна)? нє… нехай будуть “Степфордские жены” Айри Левіна. я знала, що фільм Френка Оза – це далеко не книжка. я думала почитати ну не пародію, але трилер. і трилер не дуже. і персонажі не вразили (ті, що все ж таки не ляльки)… та й загалом – надто якось незграбно серйозно вийшло. ото б ще самоіронії б… (“Дитину Розмарі” я люблю, ви не подумайте :Р)
Цікавинка місяця – кандидатів багато. тут і густа чоловіча проза Нормана Мейлера (“Крутые парни не танцуют”), і іронічність (от в кого треба вчитися) Кінгслі Еміса (“Лесовік”). та все одне – Джаспер Ффорде та ще один сеанс занурення у світ, схиблений на книжках. цього разу – на детективах. “Тайна выеденного яйца, или Смерть Шалтая”, дюже рекомендую )
НадІдея місяця – от і не хочеться пхати дві книжки, але з чого вибрати? претенденти від Кадзуо Ісігуро… як з них вибрати… масштабна ідея, перекручуючи класика: “Як дізнатись, що ти людина?” – просякнута бєзнадьогою неминучого, ретельно розрахованого кінця? (“Не отпускай меня”)… чи куди більш камерне та спокійне закидування в не дуже підготовлені читацькі мізки думки: “За Служінням не обов’язково стоїть психологія раба” (“Остаток дня”)?.. важкувато…
Атмосфера місяця конкуренти. конкуренти. нє, хай будуть знову “Корабельные новости”, хоч це, мабуть, і не дуже чесно…
Розслабуха місяця – их, тією чи іншою мірою змушували хоча б трішки напружитися та подумати, здається, усі книжки. місце залишилося вакантним )

фух… я себе здивувала. чи завжди собі так робити?..

3 thoughts on “і про книжкове літо…

  1. Ого! Я цього літа на диво мало читала просто книжок, в основному статті по диплому(
    Про “Загнаних коней пристрілюють” згідна, мені книжка здалася сухуватою, хоча зазвичай саме фільми справляють враження “скороченого” варіанту історії. І в ній нема тієї драматичності, яка є у фільмі, який мене просто шокував своєю відвертістю і жорстокістю. Хоча ви вдало зауважили про час написання – фільм був знятий тоді, коли марафони вже були далекою історією і дивовижею.
    Ще мене здивувало що про танцювальні марафони інформації в тому ж інтернеті дуже мало. “Загнаних коней пристрілюють”, енциклопедична стаття, і посилання на єдину наукову книжку на цю тематику. І ще десь знаходила справжнє відео з такого марафону, коротеньке зовсім.

    Подобається

    1. у мене, на щастя. поки що є час, і натхнення до “гуртового” читання. то й використовую можливості )
      я почитала в Маккоя ще один роман і вирішила, що, мабуть, із ним зав’яжу… проте прочитати “Коней”, я думаю, варто в будь-якому разі
      а марафони – цікава штука. і дійсно, про них мало згадають… посиділа-поміркувала: точно пам’ятаю, що стикалася із побіжними розповідями про таку практику у декількох книжках і навіть у кіно “золотої ери” (але отам точно якось драматизму не було). але не геть не пам’ятаю, де саме ) шкода

      оффтоп: а, може, на “ти”? зізнаюся чесно, я трохи гублюся, коли бачу адресоване мені “ви”

      Подобається

      1. Ок, на “ти”, я просто завше забуваю до кого як звертатися, і боюся образити)

        Єдиний фільм де я ще зустрічала згадку про марафони це канадський серіал “Вітер у спину” (колись по УТ-1 показували:)), там ніхто не помер, і головній героїні пощастило виграти приз, але все-таки виглядало це досить сумно.
        В тій статті про марафони, що читала, пишеться, що в 1920-х вони ще були досить невинною розвагою і тривали не довго, а вже в часи депресії перетворилися на засіб викачування (і заробляння) грошей.

        Подобається

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s