і про своє дівоче…

оскільки реальність категорично не надихає, продовжую занурюватися у внутрішню еміграції

нова серія вже в ефірі. мій читацький вересень
чомусь першого місяця осені читалося не дуже. причому товстезна книжка була лише одна… а загалом – все майже як завжди… тож в плюсах – лише 15 книжок (якщо стос ранніх оповідань Селінджера рахувати разом)

а ще помітила, що минулий англоцентризм вже неактуальний. дивіться самі )

на перше місце впевнено вийшли Штати – 6 книжок.
на другому несподівано Франція – 4
на третьому із двома книжечками (з яких одна – велика новела, а інша – збірочка із трьох невеличких повістей) – Японія.
ну й по одній – Мексика, Швеція та Норвегія

тож Країна місяця – США

Письменник місяця – безумовно, Селінджер. фактично відкриваю його наново. не скажу, що в ранніх оповіданнях є щось таке надзвичайно геніальне. але ж з душою написане. і всьо-такі до постмодерну писали інакше… :Р

Книжка місяця – “Вся королевская рать” Воррена – до тремтіння пальців і жаби в горлі. починала читати з майже професійної цікавості. дуже тішилася першим сценам (як буквально днями ними тішився татко – іміджмейкер одного кандидата в мери одного міста)… а далі пішло загальнолюдське й загальнолюдське такого масштабу, що місцями було не до політики. хоча куди ж без неї, рідної… монументальний твір з дивовижно живими характерами – таке не так вже й часто трапляється. рекомендую )

Відкриття місяця – Данніель Пеннак. такі французькі-французькі детективи (просто їх двійко читано було)… якщо подумати – брутальні все ж таки. але ж наскільки затишні! а фактор затишності: у центрі оповіді – нестандартна багатодітна родина

Розчарування місяця – а не було такого )

Цікавинка місяця – японці гуртом. і Кендзі Маруяма (“В небе снова радуга”) – із поетично змальованим пейзажем і піднесеною еротичною сценою. і “Сверстники” Хігуті Ітійо – такий собі соціальний романтизм

НадІдея місяця – хоч як би не вразив “Джмелиний мед” Торгні Ліндгрена, мабуть, від початку місяця нічого не змінилося.

Атмосфера місяця – революційна Мексика у Мастретти – “Любовный недуг”

Розслабуха місяця – мабуть, Пеннак. за те, що затишний, а не тому, що мізки не грузить (от якраз такого у вересні не трапилося взагалі). “Людоедское счастье” та “Фея Карабина”

всьо. робота над наступним випуском вже триває :Р

One thought on “і про своє дівоче…

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s