чомусь цього разу я дуже забарилася із своїм щомісячним оглядом читаного. а, виявляється, публіка (в особі Льошки) просить )
отже, минуло лишень півлистопада, і маємо відгук про

здавалося б, коли б читати, як не восени. але з кожним місяцем кількість прочитаних книжок чомусь потроху зменшується. хоча, мушу зазначити, що жовтні траплялися й товстенькі варінти.
отже, 14 книжечок.
з географічної точки зору маємо шалену перевагу американськиих авторів – більше половини творів
то:
США – 8
на другому місці все ж Англія – 3
на третьому Росія, але Росія специфічна, адже один пункт прийшовся на Замятіна, другий – на Валентинова ) то і як їх рахувати? )
ну й нарешті: Польща – 1

відповідно Країна місяця – США
Письменник місяця – із недовірою ставлюся до концепції невизнаних геніїв, але без сумнівів – Джон Кеннеді Тул. “Сговор остолопов” – книжка, однозначно варта уваги, а не у посмертній Пулітцерівській премії тут справа. щоб не розводити – докладніше можна дізнатися отуточки
Книжка місяця. довго думала, але вирішила все ж, що “Миссис Дэллоуэй”. нарешті відкрила для себе Вірджинію Вулф. і дуже природній (цікаво, наскільки важко воно дається) потік свідомості, до того ж свідомості різних персонажів, переплутати яких неможливо.
Відкриття місяця – ну, як про Вулф уже сказала, тоді.. тоді буде Річард Бротіган ) “В арбузном сахаре” – абсолютно чарівний і надзвичайно поетичний сюр. Читаєш – як п’єш, аж не знаю. як інакше описати. до речі, згадала, що Бротігана вважають ідейним “батьком” Ерленда Лу. вирішила, що краще читатиму Бротігана…
Розчарування місяця – их. тут складно. адже йдеться про книжку, яка мені загалом сподобалася. “Овернский клирик” Валентинова – симпатичний такий історично-фентезятний детективчик. Вікі стверджує, що таке зветься _криптоісторія_. читається легко, розважає класно. а що мені було не так? два моменти. перший – синдром нереалізованих сподівань. досі я читала Валентинова лише у зв’язці із Олдями. то й очікувала чогось близького. а замість того, щоб мене нагрузити, мене чомусь розважили ) інша справа із психологічною достовірністю… головний герой – чернець. так, цей дядько – аристократ-хрестоносець, який пішов в монастир після загибелі родини. та все одне – двадцять років чернечого _стажу_, як на мене, мають відвиватися краще… а тут, якби не побутові дрібниці, можна було б і забути про сан центрального персонажа. може прозвучати дивно, але попри латину та постіійні “наряди” молитов для молодих ченців, не декоративної, а якоїсь більш невимушеної та щирої _християнськості_ у книжці замало. (йолкі, і це пишу я?!)
Цікавинка місяця – “Целестина, или Шестое чувство” Малгожати Мусерович. симпатична оповідка про польську дівчинку-підлітка і її вельми оригінальну родину. підкорює отим шостим – почуттям гумору. а ще дуже цікаво читати про соціалістичні реалії сімдесятих у сусідній країні )
НадІдея місяця – для того, щоб знищити себе, людству не обов’язково використовувати зброю. все може бути просто, приємно, логічно, але – назавжди. “Город” Саймака
Атмосфера місяця – “Тайфун” Джозефа Конрада. ой, давно мене настільки не поглинала книжка, та ще й транспорті. але, знову-таки. про цю збірочку повістей я писала окремо
Розслабуха місяця – всьо майже, як завжди. моя улюблена дівоча вампірятина (власне, єдина) – Шарлін Харріс. а у жовтні читався “Хуже, чем мертв”

фух. ніби всьо )