після помітної перерви до мене все ж таки потроху повертаються мої улюблені – яскраві та абсурдистські – сни…

от, наприклад, сьогодні кіно було дивовижно атмосферне. підсвідомість показувала мені екскурсію якимось химерним ботанічним садом, в якому де-не-де жили й тварини.
перше звірятко геть не пам’ятаю.
другим був якийсь величезний та дуже агресивний крук.
а третім – щось котяче, навроді рисі, тільки менше та світло-сіре.

ну, майже таке, тільки хутро все ж іншого відтінку

саме цю кішку натхненно атакував той наполегливий птах. а тварина, ніби, захищала кошенят…
пам’ятаю, нам дуже кортіло дізнатися, які ж то тварини. з круком – не зрозуміло, бо в інофрмаційних буклетах його назву подавали лише латиною, на якій мій мозок вимикається навіть уві сні. а про рись розповідали англійською. щоправда, я встигла прочитати лише заголовок:
Odin’s Blue Cat

і не встигла я замислитися: чому ж кіт, ворон пасує Одіну більше, як в ті міркування нахабно втрутився будильник.

так і залишилося питання без відповіді. що воно було – не знаю. але на Тора ми завтра обов’язково підемо. можна ж інколи виріти у знамення :Р