з Амелі Нотомб:
В пятнадцать лет наш разум озаряет “искра Божья”, которую очень важно сберечь. Ибо эта волшебная вспышка, подобно некоторым кометам, может никогда уже не вернуться.

ага-ага. я в свої 14-15 писала фантастичний роман, розбудовувала власну! філософську систему і жодної хвильки не сумнівалася в своєму блискучому майбутньому.
цікаво, куди зникає оця 200-відсоткова впевненість у собі? і так швидко зникає – буквально за два-три роки, поступаючись якимсь там _реальним цілям_, _зваженим намірам_ та _адекватній самооцінці_