Смішно, але для мене найсумніше на цих виборах те,
що цього разу ЦВК або не рахує, або просто не вважає за потрібне (і це логічніше) публікувати дані за моїм мажоритарним кандидатом.
Так вже зірки стали, що ним мав бути рядочок “Бюлетені, визнані недійсними”.
Нечесно! Бо справді цікаво було дізнатися, особливо з огляду на позбавлення нас чудової опції “Не підтримую жодного”, яким і довелося вдосконалювати отой рушник.
Бє :Р

(А вся проблема в тому, що в нас типовий занедбаний округ, де головному кандидатові екс-меру Карташову просто не було конкурентів. Обирати нема з кого. Аби проголосувати за Варданяна від єдиної опозиції, треба було мати більш лулзовий настрій (нє, я розумію, нащо олімпійський бронзовий призер з греко-римської в парламенті – але мені не подобається такий парламентаризм). А аби проголосувати за відкомуністичного Пшигоцького, як то зробили не-будемо-тикати-пальцем-хто, – мабуть, досвіду вправлянь у крутінні дуль у кишенях не вистачило…)

Як вже казала у день виборів: щиро-щиро-щиро заздрю цікавим округам. Як ті ж самі київські – ну канхвєткі ж, нє?