Після двох днів пекельної роботи душа вимагає позитиву.
А позитив – це, зрозуміло, котики.

Власне сабж

Колись я думала, що безпритульних або напівпритульних котів багато в самісінькому центрі Львова. Наївна була. То ще небагато )
Від стамбульських котів нам дещо зірвало дах, фотополювали ми на них нещадно, а вполювали десь відсотків 60, не більше з тих, яких встигли побачити )

Оскільки почали знайомитися з містом ми з набережної, то спочатку не дуже дивувалисься котячій навалі – рибалки, рибки, сонечко – харашо!

Окраса недобудованої клумби на недооблаштованій набережній

Рудих котів там чимало, у кожному я прискіпливо шукала заховані ознаки ванської породи. Я не казала, що десь з весни шалено хочу вана?

Набережна скінчилася, коти ні – далі мешканці (“кобітатєлі” як вони звалися в робочому російськомовному режимі) зони між Султанахмет та Софією

А це вже у Айя-Софії

Уфф. Далі буде. Може, не всі, але зачотні османсько-цвинтарні коти будуть точно ) В пості про цвинтар, мабуть )