Іноді ходити до супермаркетів із думкою: “Взяти оте, оте, оце і не забути авокадо, аж потім можна обрати собі щось Таке…”, – категорично непедагогічно.
Випадково зачепилася оком за шеренгу малесеньких баночок із французьким медом. І все – хочу, хоч плач, провансальский із лавандових ланів.
А я щиро не люблю мед. І вживаю його хіба що в дресингах та маринадах…
Пів-вечора переконувала себе, що є 100500 адекватніших способів витратити ледь не сто гривень. Наразі майже вдало. Головне, не лізти до гугла – роздивлятися фотки з тих клятих ланів!
Хочу листівку із лавандовими полями!
О!
Отак вже краще )
-
Слідкувати
Вже підписалися
Already have a WordPress.com account? Log in now.
Vaenn's Bookblog 
у мене теж така штука є – побачу якусь річ і ходжу, не можу викинути з голови, доки не куплю)
я в Ізраїлі взагалі взяла собі за правило регулярно пробувати нові їстівні речі (голландські вафлі з карамеллю, манго, тістечка різні) і виправдовувала трату грошей жагою пізнання
ПодобаєтьсяПодобається
Так і треба, я вважаю 🙂 Не хочу сказати, що у цьому усе життя, але ж і у цьому теж його суть.
ПодобаєтьсяПодобається
але ж чудове пояснення для забаганок ) я його досі використовувала у випадках із: а не скуштувати якийсь тропічний фрукт – але чомусь далеко у цих дослідженнях не просунулася. мабуть то, що надто вже хочеться досліджувати предмет еее за місцем його походження )
о, якось не випадало сказати! Ладо, ти теж подарувала мені мені таке поповнення до дивних “хочу!” – хочу на власні очі побачити мигдаль у цвіту – ти про нього так розповідала!
ПодобаєтьсяПодобається
Дивно, невже в Києві не квітне мигдаль? просто у нас в Дніпропетровську він зустрічається. Не так, щоб багато-багато, але є.
Чи ти хочеш багато-багато мигдалю?
ПодобаєтьсяПодобається
просто так – жодного разу не бачила. хіба що спробувати його у ботанічному саду пошукати. але у Києві навіть акації якісь квелі… і так – я хочу, щоб багато-багато )))
(зате у нас не дуже далеко від дому є жасминовий кущ – теж приємно)
ПодобаєтьсяПодобається
Тоді бажаю, щоб виконалось це бажання.
ПодобаєтьсяПодобається
дякую )
ПодобаєтьсяПодобається
А, так он який ти там мед побачила… А я його обхаяв, як звичайний магазинний, не придивившись… Ясно. Ну, давай спробуєм наступного разу, якщо хотітимеш і доти. Я щиро лавандового теж ще не їв.
ПодобаєтьсяПодобається
я подумаю. бо жаба ж теж не спить )
ПодобаєтьсяПодобається
маленькi “хочу” треба виконувати, якою б дурiстю це не здавалось))) бо це робить людину щасливою))
ПодобаєтьсяПодобається
це правда ) але в мене часто трапляється те, що в деяких тринетах звуть “битвою між хом’яком та жабою” (бажанням більше-більше і розсудливою жадністю “А точно воно треба?”). змушена зізнатися, що жаба перемагає частіше )))
ПодобаєтьсяПодобається
знайомо)) в мене часто чоловік забиває жабу, щоб потішити хом’яка. але то, коли він знає. часто ж не знає…
ПодобаєтьсяПодобається
а ще є проблема ранжування хом’яків. це, коли жаба каже: ти б оце краще отут зекономила та купила ще листівок/оту книжку/відклала ще трішки у “фонд Барбі”… і переконливо каже, холєра )))
хоча це теж не вихід. іноді від справдження маленького бажання користі для настрою набагато більше, аніж від повільного крокування до якоїсь помітнішої мрії
ПодобаєтьсяПодобається
Ох, ці поля! В мене вже третій рік в селі кущ лаванди росте, мій маленький Прованс.:)
ПодобаєтьсяПодобається
як жеж це класно! мій найбільший успіх поки що – крихітний, але здоровий кущик розмарину на підвіконні – пахне, аж страшно (нє, карликовий базилік в мене теж є – але він якось такого захвату не викликає)
ПодобаєтьсяПодобається
Я лаванду виростила з насіння, спочатку розсаду на підвіконні, а потім посадила. І з пакетика вийшов кущик один. Насіння, яке сіяла просто у грунт, не проросло. А ще пробувала верес, купила горщик, але він не акліматизувався в нашому селі.
І лаванда, знаєш, вона гарна, коли ціле поле,а так, на кущику, кілька манюніх квіток, ледь помітних. Я ще не знаю про сорти, у мене лаванда лікарська, а їх є кілька сортів. Минулого року кущик був геть благенький, а в цьому ми приїхали, а там солідний кущ.:)
ПодобаєтьсяПодобається
о, виходить лаванда – вона з умовних дволітників. тобто, направду багатолітна рослина, але справжньої спортивної форми набуває не одразу. мій розмаринчик отак минулого літа декілька листочків мав, а зараз вже гілочки відростив.
их, чи пошукати й собі лавандове насіння – на підвіконні ж більше кущика не виростиш. а поле… а на поле краще було б тоді вже кудись з’їздити. цікаво, у нас ще не здогадалися її спеціально ростити – десь, скажімо, у Криму…
ПодобаєтьсяПодобається