і знову про читання

Двійко місяців поспіль ловила собе на думці: серед читаного чомусь стає незвично багато фантастики. Ну й фентезі, але я його останніми роками читала більше, аніж сайфай. Гммм, подумала я, а, може, зробити собі як у щасливі підліткові часи: сезон незамутньонного жанрового читання?

А чом би й ні. Тож щонайменш на січень (а ймовірніше – до кінця зими) я запустила свій власний флешмоб. Читаю лише фантастику, фентезі, може, містику Кінг-формату, але це вже не факт. Цікаво, як воно буде, бо послідовно непослідовні списки to-read для мене – комфортна норма. А тут таке призабуте “обмеження”.

Та я, власне, про що. Очі розбіглися, стільки всього, а за що хапатися – незрозуміло. Поки що встигла освоїти “Вор времени” (але ж Пратчетт – то безпрограшний варіант) та – зненацька! – “Свидание с Рамой”. І ніби є, з чого вибрати, але все ж…

Друзі, а порадьте мені книжок під ці жанрові обмеження, га? Смакові нє-нє-нє! в мене мінімальні: не дуже хочеться космоопери, бо я якраз встрягла у бараярський цикл, а ще з минулого літа обіцяю собі прочитати “Падение Гипериона”. То ця ніша закрита. А ще погано жується традиційна та/або попаданська фентезятина. Фентезятина оригінальна чи (NB) більш-менш брутальна (ну, знаєте, Сапек, Мартін, “Чорний загін”) – радо вітається.

Що ще… Як вже якось казала – щиро люблю урбан-фентезі. Можна навіть про вампірів (аби не про самісіньких перевертнів, хіба що східних), але найкраще – про фейрі-ши. Не цураюся янг-адалту, якщо там підліткове кохання – не головна тема. Люблю мандрівні сюжети, переспівані казки (що цинічніше, то краще). Історичні екскурси, далекі подорожі. Політику, геополітику і багато-багато-багато інтриг (так, словосполучення “професійна деформація” я вже чула). Вікторіанську епоху та стьоб над вікторіанством, відповідно, купу дотичних -панків. Нещодавно, читаючи “Заводную” Бачігалупі, нарешті зрозуміла, що біопанк – теж може бути цікавезним напрямом. Фух. Що ще? Екзотика – тобто хоча б не стандартні США, Британія, Канада? Постапокаліптика? Класнична нечитана фантастика? Та багато всього, якби ж тільки знаття, що ж варте уваги!

То порадите? Будь лаааааааска!

ЗІ: не_формальне проходження тесту Бехдель, чи, коротше кажучи, наявність немеблевих та нешаблонних жіночих персонажів – окремий товстий плюс…

ЗЗІ: Олю, Селіна це не стосується. Я про нього пам’ятаю )))

9 thoughts on “і знову про читання

    1. оу, дякую ) у Харрісон я добряче підчитала цикл про Рейчел Морган (8 книжок, здається, аж потім вирішила відпочити), то її знаю. а про Браста вперше чую, та звучить прикольно

      Подобається

      1. ну от у Харрісон ще книжки три війшли : )
        а Браст няшний! у нього як і у харрісон в середньому виходить одна книжка на рік. нажаль, парою фраз серію про талтоша не описати.

        Подобається

  1. Між іншим, тим часом я взявся вже за Чорний загін-9 і замислився, чи не придбати читалку – звісно, планшет для читання це краще, ніж комп’ютер, але не ідеально.

    Подобається

    1. ого які темпи! :Р вот, что с людямииииииииии роблять новорічні канікули )
      а далі що? “металевий” цикл?

      зі: читалка – набагато краща за планшет з точки зору комфортності тривалого читання. знаю-знаю, є люди для яких “ааааа, екран не світиться” – то трагедія, але чорнила – наш вибір!

      Подобається

  2. Патрік Ротфусс “Ім’я вітру” (і ще 2 частини Страхи мудреца. Книга 1 і Книга 2) – Третя книга ще не дописана. Чтиво настільки захоплююче, що до кінця прочитання з’являється дикий сум і бажанняґ прибити Ротфуса за те, що так помало пише;
    Генрі Лайон Олді “Циклоп” (2 книги);
    Джон Коннолі “Книга втрачених речей” (ось тут те, що ви просили “мандрівні сюжети, переспівані казки (що цинічніше, то краще)” – цинізму багато );
    Генрі Лайон Олді “Пісні Петера Сьлядека” (ще +1 до мандрівних сюжетів і казок, але без цинізму);
    Ренсом Рігс “Дім дивних дітей” (доволі моторошне, не так фентезі як якась викривлена реальність, але ні… все ж фентезі);
    Наталка Щерба “Бути відьмою” (3 книги, янг-ад’юльт, але веселе, і прив’язане до української міфології, карпатських гір, мольфарів, що цікаво.);
    Карен Марі Морнінг “Лихорадка/Fever” (уся серія – 5 книг. З урбан-фентезі порекомендувала б цю штуку. Тут багато фейрі. Аж забагато на квадратний метр. А ще всяких цілком нових неіснуючих фентезійних істот);
    Марія Семенова “Вовкодав” і “Валькірія” (на любителя, якщо сприймаєте слов’янське фентезі);
    Кассандра Клер Орудия Смерти / The Mortal Instruments (поки що 5 книг, буде іще шоста. Міське фентезі. Чи є вампіри – не пригадую, давно читала);
    Вальтер Моерс “Город Мечтающих Книг” (фентезі для книжкових черв’ячків. Багато, багато літератури, відсилок до різних авторів в різні епохи, головний герой – динозавр);
    Райчел Мид “Академія вампірів” (6 книг, юнацьке фентезі, багато різномастих вампірів, цікаве, затягуюче. Небанальне, бо викликає бажання іноді до нього повернутися);

    Подобається

    1. о! Олдєй знаю добре, читала багато чого (включаючи “Пісні”), Семенову читала, інші – звучать цікаво )
      дуже дякую за нагадування про Ротфусса та Коннолі – схоже, якраз те що треба найближчим часом. і за екскурс у янг-адалт – я його читаю під настрій, небагато і вибірково, але коли виникає потреба таки _вибирати_ – буває важкенько.
      а Морнінг – це ж “секс’ельфи”, правильно? ) багато про них чула, притримую до якоїсь екзистенційної кризи )))

      Подобається

Написати відповідь до lala_com Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s