Передивляючись СтопФейк зачепилася оком про новину про начебто перепродаж “гуманітарних” американських пайків.
І пропала. Спати-їсти-не-можу-як-хочу американський армійський пайок і пофіг, хто і як його продає.
І я серйозна, як стадо носорогів.
Геть не пригадую, чи я вже про розповідала, чи нє (бо могла, тоді – перепрошую), але американські армійськи пайки – це така штука, яка тундру-мене познайомила з:
* іжею, яку варять гріють просто в пакетах
* крекерами
* сублімованими фруктами-ягодами (додати у нєчто води та отримати полуниці – уявляєте, що це для дитини Півночі? :Р)
* емемдемсами
* жуйками-подушечками
* зубочистками та деякими іншими збоченнями.
Було то влітку 1993, ми збиралися повертатися до України, і батьки набрали тих пайків в дорогу. Звідки на Камчатці вони взялися – я не знаю, там тоді було багато цікавого, може, й справді гуманітарну допомогу перепродавали. Але ніби казали, що то після Бурі в пустелі “зайве” прилаштовують.
Найцікавіше те, що я пригадую отакі навколо технічні штуки, але не пам’ятаю, що ж в тих пайках було _основною стравою_. Окрім того, що я нині можу ідентифікувати як чілі кон карне. Чи в мами спитати, може вона знає…
А що вам з їдла траплялося екзотичного у цікаві дев’яності?
Vaenn's Bookblog 
Камчатка! а напиши щось про Камчатку?
нам з Америки передавали гуманітарну допомогу і там була мівіна, а ми не знали, що воно таке (англійською ніхто не читав), то варили з неї суп.
Томек ніжно згадує шоколадки з начинкою з арахісового масла (теж з американської гуманітарки), цього року знайшли такі в Ізраїлі і він на радощах накупив всій родині
а про їжу, яку гріють в пакетах я лише пару років тому дізналася, хороша штука
ПодобаєтьсяПодобається
О, про Камчатку можна писати багато ) і, мабуть, краще якнайшвидше, бо я вже кілька років як зрозуміла, що дитячі спогади затираються – факти загалом пам’ятаю, а подробиці та відчуття – вже ні ((( а так нецікаво
у нас там мівіна була тру – японська, китайська – і народ звідкись знав, що з нею робити. якраз як ми їхали, там почали з’являтися далекосхідні “потрєбтовари” – але окрім мівіни та тих пайків найкраще чомусь запам’яталися німецькі сосиски та шинка у консервах. та ще гидота.
ПодобаєтьсяПодобається
десяткі рецептів бобів у консервах – гумпо кінця 90-х в У. із США
ПодобаєтьсяПодобається
о, а про масові бобові я й не чула
ПодобаєтьсяПодобається
п╒п╟п╪ п╠я┐п╩п╬ п╨я┐п©п╟ п╩п╟я┌п╦п╫п╬п╟п╪п╣я─п╦п╨п╟п╫я│я▄п╨п╦я┘ я┌п╟ пЁп╬я│я┌я─п╦я┘ п╨п╬п╫я│п╣я─п╡я√п╡ + п п╣п╪п©п╠п╣п╩п╩я│
ПодобаєтьсяПодобається
Кемпбеллс + купа латиноамериканських і гострих консервів
ПодобаєтьсяПодобається
прикольно. про Кемпбеллс ніби чоловік згадував, але в нього батько в 1990-х трохи працював в Англії, то я й не знаю точно, звідки в тих згадок ноги ростуть )
ПодобаєтьсяПодобається
Я їла ці пайки десь в 2003 .Тоді Вінницю переплутали з Іраком і в місті з”явилось купа тих жовтих пакетів, їх роздавали через різні благодійні організації, і моя мама, як пенсіонерка, теж їх отримала. Ми влаштовували дегустацію! О, я тоді вперше попробували арахісове масло.І американські крекери!
ПодобаєтьсяПодобається
ухти як воно бува )
а мені саме американське арахісове масло ще не траплялося. тому я чемно не поспішаю ставити на ньому хрест )
(бо те що траплялося було феноменально гидотним)
ПодобаєтьсяПодобається
Я помню, как одно время у нас в холодильнике всё время стояла бутыль с ореховым маслом и пару бутылей с концентрированным ананасовым соком. Ореховое масло было очень вкусным, сок – на любителя, но пить можно было.
Откуда это постоянно было? Ореховым маслом, концентрированным соком, а также свежей рыбой и мужскими часами шахтёрам выдавали зарплату, т.к. денег никто больше 30 тыс. не давал.
ПодобаєтьсяПодобається
але ж і дивний набір! %/
у нас з ананасами вийшло цікаво – пів-дитинства я була переконана, що вони їстівні лише консервовані, хоча батьки казали, що до того я їла і свіжий (навіть за Совка на Камчатці траплялися такі речі – шкода нерегулярно), і пила сік. я того не пам’ятала, і вже згодом дуже підозріло поставилася до пропозиції “шо, сире їсти??”
ПодобаєтьсяПодобається
Ксень, я уже тоже не очень хорошо помню. Из того, что всплывает в памяти, так это нечто вроде жаркого, говядина с картофелем, омлет, рис с курицей и горошком,стейк, мы тогда не знали этого слова. Из того, что впечатлило, кроме твоих воспоминаний, – большие порции, мы их делили на двоих, мяса было больше, чем гарнира, в отличие от нашего общепита, и это не было вовсе похоже на наши консервы. Еще в каждом пакете было что-то сладкое, помню батончики и что-то вроде мажоров, соус, как я теперь понимаю, чили. И салфетки – мокрые. Обязательно сухой концентрированный сок + кофе и сливки. И было вполне вкусно. А еще у нас продавался концентрированный апельсиновый сок в таких больших пластиковых бутылях, причем по-моему там объем был 2,5 л и кукуруза в банках. Мы не знали, как я ее едят. На мой вопрос, какая она, продавец ответила, что сладкая. Странно было. И ножки Буша мы там отведали. И соевый соус! О, ужас, он такой соленый!
ПодобаєтьсяПодобається
О! рис з куркою та горошком і я пригадую ) а загалом їх, здається, більше 20 варіантів. тут можна подивитися
/пошепки/ може, якось подаруємо собі на якесь свято? ) хоча сумніваюся, що можна собі замовити кілька штук, а навіщо ж одразу пак…
ПодобаєтьсяПодобається