Останнім часом посткросер у мені ледь животіє. Якось душа не лежить. Та ще й через щоденну зміну курсу щоденно ж міняються тарифи, відповідно комбінування марок зараз – дюже цікаве заняття. І якби ж ще щоденно: минулого тижня писала на гаряче мило Укрпошти: людоньки, як клеїти марки, якщо НБУ корегує курс в обід, а налаштування вашого калькулятора змінюються вранці, забезпечуючи майже добовий розсинхрон? Найкориснішим місцем у відповіді було: перепрошуємо за тимчасові незручності. Вичерпно. Але мені не про те йдеться.

Споглядала вчора отриману з Росії листівку (хороша листівка, нейтральна, бо й посткросинг… має певні проблеми), і в котре зачепилася за адресу. З нею все правильно – але ж вона англійською. З точки зору англомовності проекту – все гаразд. Та якраз росіяни час від часу намагаються ці дані перекласти, аби підписати по-своєму (ага, і половина самодіяльників лажає з прізвищем), а в інтернетиках часто жаліються: чого це юзери із сусідніх країн не додають ще й адресу російською – _трудно что ли, все равно все по-русски понимают!_ І є ще цікавіша, але не така часта претензія: чому посткросери з отих країн не завжди пишуть на своїх листівках до РФ адресу російською (якщо вона надається) або самі не перекладають, як ні. Гхм.

Зараз аргумент “все понимают”, зрозуміло, сяє, як зіронька. АЄОА. Муляло на краю свідомості, що любий багатьом серцям закон про мови місцями не такий няшний, як комусь хотілося. Полізла уточнити. Ну власне:

Стаття 25. Мова у сфері поштового зв’язку і телекомунікацій

1. У сфері надання послуг поштового зв’язку і телекомунікацій в Україні вживаються державна мова, регіональні мови або мови меншин.

2. Адреси відправника та одержувача поштових відправлень, телеграм, що пересилаються в межах України, мають виконуватися державною мовою. Текст телеграми може бути написаний будь-якою мовою з використанням літер кирилиці або латинської абетки.

3. Міжнародні поштові відправлення і повідомлення, які передаються через телекомунікаційні мережі загального користування, обробляються з використанням мов, передбачених міжнародними договорами України.

Пункт перший – сюрприз-сюрприз для багатьох співвітчизників. Пункт другий – вже цікавіший. Особливо якщо зіставити із кабмінівськими правилами надання поштових послуг.

47. На міжнародному поштовому відправленні найменування адресата та його поштова адреса зазначаються латинськими літерами і арабськими цифрами. У разі коли поштова адреса написана мовою країни призначення, під нею повторюється найменування населеного пункту і країни призначення українською мовою (великими літерами).

Найменування відправника та його поштова адреса зазначаються українською мовою або латинськими літерами і арабськими цифрами. У разі зазначення поштової адреси українською мовою найменування населеного пункту і країни повторюється латинськими літерами.

І тут в мені заговорило сумління: може, й справді зреагувати на правила та додати кириличну адресу для годиться?
Українською звісно.
Цікаво, хто користуватиметься…

А, ну й просто вісті з ланів.

У кінці травня має увійти в обіг.
Треба собі з’їздити на Головпоштамт: а раптом в них ще минулорічні кримські блоки з серії “Краса й велич України” не скінчилися. По-перше, колекційна цінність на ліцо. По-друге – там марки такі гарні, гріх за призначенням не використовувати.