Днями, копирсаючись в неті, набріла на створену Рендомхаус табличку для читацького бінго на 2014 рік. Ясно шо побігла друкувати та закреслювати квадратики. Та якось швидко з’ясувалося, що я зльоту вимальовую шонайменш три-чотири лінії. Так нецікаво, подумала я та вирішила трохи освіжіти завдання. Залишаємо ті ж самі пункти, але вносимо додаткову умову – усі книжки можуть бути написані лише жінками.

Результат – під катом. Одна вертикаль від мене не втекла, проте це ж неспортивно – зупинятися, правда ж?

Нині моя оновлена табличка виглядає отак (перепрошую за мобілкофото)

І подробиці:

Книжка, більша від 500 сторінок – “Детская книга” Антонії Байєтт. Моє довге читання на травневі свята.

Забута класика – “Чертово болото” Жорж Санд – мила пасторальна повістинка із етнографічним ухилом. Щиро кажучи, якби я не згадала про її існування, небагато б втратила.

Кінокнижка – я геть не оригінальна – “The Hunger Games”

Цьогорічна книжка – додаткова умова викинула із змагання жаданову “Месопотамію”, тож я залишилася із “Зозулятами зими” Корній та Владмирової. Мелодраматично-соціальна вітчизняна містика із потерчатами. Власне, потерчата там найкраще…

Молодокнижка відправила мене у нокдаун. На щастя, серед читаного янг-адалту знайшлася моя ровесниця – на момент написання “КиберЗолушки” (анімешний кібер-біопанк) Маріссі Майєр точно було менше тридцятки.

Нелюдська книжка – можно було б покопирсатися у фантастиці, та нехай буде “Дракон Его Величества” Наомі Новік – там є розумні сабжі.

Таємнича книжка – поміж інших перемогла “Нить, сотканная из тьмы” Сари Вотерс – повільна спірітсько-наркоманська неовікторіанська оповідь із не дуже надійними оповідачами.

Однослівна книжка – гих, із мінімума варіантів обрано було “Цетаганду” Лоїс Буджолд. Так, я продовжую гризти бараярську сагу.

Оповіданнячкова книжка без конкурентів – із жінкою-автором цього року лише “A Cat, a Hat and a Piece of String” Джоанн Харріс.

Іншоконтинентальна книжка – одне з найцікавіших книжкових відкриттів цього року – “Нигде в Африке” Стефані Цвейг. Розповідь про життя-буття єврейських біженців у британській Кенії during WWII.

З-онлайнова книжка – один із декількох пунктів, які я хотіла залишити на потім. Про 95% книжок я дізнаюся із Мережі – дякувати Флібусті, крамницям і перш за все – Лайвлібу, Гудрідз та last but not least ЖЖ-спільноті Фем-Букс. Але звідки саме я дізналася про “Пресвятую Деву одиночества” Марсели Серрано – сумний чилійський детектив про зниклу письменницю – я не пригадую.

Лячнокнижка – довго втикала у цей пункт, аж потім вирішила, що нехай буде “Лунный тигр” Пенелопи Лайвлі. Це не жутік, просто нелінійний роман “за життя”, але один його шмат довів мене до мініістерики – текст в тексті, щодденник хлопа, що загинув у WWII.

Несвіжа книжка – десятки їх, та перемогла сьогодні “Драконья погибель” Барбари Гемблі.Не-дуже-геройська прожіноча фентезі – I’m loving it.

Другосерійна книжка – тут знову янг-адалт. “Темное торжество” Робін ЛаФіверс – криптоісторичний містично-пригодницький роман, сетинг якого – середньовічна Бретань. Цикл цілком фемініст-френдлі, проте якщо у першій книжці було більше про політику/інтриги, то в оцій в центрі уваги хардово дисфункціональні сім’ї.

Синьорожа книжка – “Письма с острова Скай” Джессіки Брокмоул – симпатична мелодрама на тлі двох світових (ковтання худла про тилове життя під час воєн – не ознака часу, це в мене таке збоченне читацьке хоббі)

Фух. Поки що все (квадратики: вільний квадратик, “жіночий” (гкхм) та бестселерівський я свідомо не заповнювала – ще встигну). Читаю далі 🙂