Мені тут сказали, що треба написати, а ще обов’язково додати фоточгі – і також неодмінно у фейсбук. Ну ок. Але все дуже скромно )

Отже про враження від двох днів Ксенi-Навіщо-Їхати-Цього-Року-До-Львова-vaenn на Форумі у твіттер-стилі.

* У львівському трамваї є вайфай і до нього можна підключитися. Бо зробити це в Хюндаї дорогою мені не вдалося

* Дарниця-Трускавець – Хюндай годный. У нього між Києвом головним та Львовом немає зупинок (а ще в мене і туди, і звідти не було сусідів, а на трьох сидіннях можна й у сидячому поїзді подорожувати)

* Звідки стільки людей?

* Як всюди встигнути?

* Чому перекладачі перекладають так дивно?

* Софі Оксанен – прикольна, треба все ж таки книжку купити. Чи всі три?

* Білки у парку Франка няшні, але нахабні.

* Нетуристичні досовкові вулиці цікавіші за центр.

* Я її знайшла – найзручнішу в моїй практиці гостьову канапу!

* Новий досвід такий новий.

* Усі книжки не купиш, усі бажані книжки – просто не донесеш.

* Добре забутий досвід – також новий, бо історичні конференції веселіші за журфаківські.

* Архітектура УКУ справляє незабутнє враження.

* В автобусі їхала поряд із молодими російськомовними  /судячи з одягу що/ мусульманками. Цікаво, чи не з Криму…

* Додому повернулася ледь жива від втоми, та з’їздила офігенно.

А! А слайди під катом.

Хоча “слайди” – звучить надто голосно. Кілька сабжевих мобілкофото (в місті не фоткала, а якщо знайдеться щось зі мою у помешкання – я свисну)

Зі Львова я привезла отакі штуки

Перший в житті отриманий на книжці автограф

Ну й дрібку щастя

Дякую!

Дякую Ладі та Томеку за прогулянки, бесіди, компанію на заходах та затишний вечір п’ятниці (і канапу-фаворитку!)

Дякую всім, хто має стосунок до, за цікавезний суботній ранок.

Дякую Мєлкому, без допомоги якого цих двох днів взагалі б не було.

І дякую тим, хто стимулював мене ментальними копняками у правильно обрані моменти.

(О, думаю, мені вже можна давати Оскар, я морально готова до подібних промов :Р)

Усім бобра!