Знак “нуль”, або Як завалити тест Бехдель та залишитися (не) порядною людиною

Учора я обіцяла розповісти, як виглядають книжки, які принципово не проходять тест Бехдель. І, дякувати інфоприводу, я це все ж таки зроблю :Р

Дисклеймер: непроходження тесту зазвичай може й не мати прямого стосунку до літературних якостей текстів; це не робить книжку поганою, але – за певних умов – це може багато чого сказати про світогляд (у випадку із реалістичними творами) або світобудівні смаки (а це вже до фантастичних жанрів) письменників. І, якщо в якихось випадках, легко зрозуміти та/або погодитися, чому світ твору саме такий, то в інших – важко уникнути множинних фейспалмів. Минулого тижня іжачки плакали, кололись мені якраз трапилася книжка з другої категорії. Але про це трохи згодом…

Отже, слайди.

Деякі книжки завалюють тест Бехдель вже на рівні сюжетного задуму. Один з найяскравіших прикладів з моєї цьогорічної практики – “Тень орла” Артуро Перес-Реверте. Абсолютний бехдель-нуль. Проте ажніяк не внєзапний: в невеличкій повістині мова йде про один конкретний епізод наполеонівських війн. Книжка, до речі, офігенна. (NB: постмодерн там не те, щоб лютий, але вже досить сердитий, я попередила).

В інших випадках проти тесту грає схильність авторів до архетипізації та узагальнень. Приклад? “О мышах и людях” – один жіночий персонаж, дуже кхм… своєрідний та – і це важливо – принципово безіменний.

Або можна зайти на ті позиції з іншого боку. Теж з осіннього читання – “Крабат” Пройслера. Тут також лише одна значуща героїня, і її безіменність – це вже не ідейна, а суто сюжетна фіча (злий чаклун не повинен був дізнатися імені дівчині, ну й ніхто не взнав).

Оце все лише про “нулі”. Далі там безмежний borderline… Та інколи лояльність до певних авторських трактувань швидко випаровується. І от тепер я розкажу про завал тесту курця. І водночас – одне з головних читацьких розчарувань цього року.

Що мені так допекло? Та ж Foundation Азімова. Чому?

Иех. Про “Академію” (я читала саме цей переклад) можна розказати багато, але не буду. Ані про концептуальні дивацтва, ані про часову гігантоманію, ані про місцями аж надто оригінальне натягування бідолашної сови на глобус античних алюзій. У мене взагалі із фантастикою формату “напівголий концепт” важкі стосунки, бо люблю читати книжки про людей… Якраз з людьми тут в Азімова серйозні трабли. І я навіть не про те, що персонажам (а їх дуже багато) мотивація успішно замінює характери. У порядку денному феноменальної краси швах із “жіночим питанням”.

У світі “Академії” жінок практично не існує. Ні, не так, як на Афоні. Просто протягом більшої частини роману усі згадки про існування жінок – це кілька формулювань типу “переселитися разом із жінками та дітьми”.

Перша “жива” жінка в тексті з’являється вже у п’ятій (вона ж остання) частині твору – і в 5-й жеж главі. Це безіменна та безголоса служниця-“меблі”. Проте вже у наступній главі на сцену виходить її господиня. У тієї (алілуя!) вже навіть ім’я є – Лічія! Але суто функціонально вона – це такий спеціальний персонаж, що за всю книжку промиготить лише двічи задля того, щоб покрутити носом, попхикати “Я розкажу таткові!” та радо затнутися, коли цяцьку дадуть. Вигляда це приблизно отак:

— Ты мне еще приказывать будешь?

— Черт бы тебя побрал! На, возьми вот это и помалкивай!

Командор обернул пояс вокруг талии Личии и защелкнул на шее ожерелье. Нажал кнопочку и отступил назад.

Командорша ахнула, всплеснула руками да так и не опустила их… Немного придя в себя, она стала перебирать пальцами камешки ожерелья, тихо постанывая…

І всьо, шановні. Інших жінок в Азімова для нас нема. Тобто минуло хрінзнанадцять тисячоліть, а жінки – це виключно автомати із дітонародження, прибирання та потрєбляцтва.

Найцікавіше тут те, що під таку соціальну схему за бажанням можна було б підвести обоснуй. Ну, я не знаю: околиці так здичавіли, що жінки опинилися в трикутнику кіндер-кюхе-кірхе. Wait oh sh… – Академія, це ж світоч цивілізації, а там навіть жодної… ммммм… телефоністки! не змальовано. Або ж можна було б сказати, що це якийсь хитрови наслідок недемократичної форми правління… Або ж кричуще перенаселення центрових регіонів призвело до перерозподілу ресурсів на ринку праці, внаслідок якого жінок повернули до каструль та підгузків… Або ж… Вигадати можна багато чого, але скільки ж можна знущатися із нещасної пташки!

Бо, скидається мені, тут ми маємо банальну сліпу пляму. Масштабом в половину людства, егеж. Чому так? А фіг його зна. Здавалося б, після Першої і – тим паче – Другої світової уявлення про світ дещо змінилися. А нє. Поряд з “Академією” навіть нуари тридцятих виглядають зразком адекватності – там хоча б спритні секретарки є. Спираючись на рік публікації, звичайно, можна було б збацати конспірологічну теорію імені Бетті Фрідан. Але чи є в тому сенс…

Власне, шо я хотіла сказати? Сподіваюся, Нолан зробить із цього щось пристойне. Чи в подальших книжках там вже якось по-людськи?

2 thoughts on “Знак “нуль”, або Як завалити тест Бехдель та залишитися (не) порядною людиною

  1. Азімов був вченим старої школи, вихований у часи, коли в академічній сфері, ще за традиціями середньовічних монастирів, жінок просто не існувало, як явища

    Подобається

    1. це лише частково пояснює еффект. йдеться ж не про суто академічне середовище. не знаю, як там далі, але в світі першої “Академії” жінок не існує поза домом. політ фантазії не дозволяв Азімову уявити собі якихось секретарок, бібліотекарок, адміністраторок? навряд, скоріше це типовий зразок шаблонного мислення в категоріях дефолтної статі: всі герої – чоловіки, поки для чогось максимально конкретного не знадобиться жінка. об’єктивні чи суб’єктивні чинники породжують таке викривлення свідомості – то вже інша справа. і мені не конче цікава :Р автор помер (в бартівському сенсі), шо написано – то написано

      Подобається

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s