Про свій варіант популярного читацького бінго я писала ще влітку. Якщо чесно, тоді не була впевнена, що вдасться виконати всі умови. Та якби ж ті напади цілеспрямованості використовувати в мирних цілях… Змогла )

Про нові книжки – під катом.

Як завжди – зліва направо, згори донизу.

Книжка, в назві якої є число – “Сто тысяч королевств”. Мила романтична фентезятина про богів, що живуть серед людей. Цілком профем текст (друга книжка з трилогії – також, вона місцями навіть цікавіша, а от третю я ще не читала – в неї критика гірша). Власне, це з неї якось веселі цитатки тягала.

Кумедна книжка – без варіантів “Быть женщиной” Кейтлін Моран. Це такий “Фемінізм для початківців”, проговорений на прикладах з власного досвіду. Причому йдеться як про серйозні речі – дискримінацію, фетшеймінг, аборти, так і про диктат красивого взуття. Це справді цікаво, в більшості випадків – слушно, хоча й не без застережень. Я ще я не думала, що ридатиму від сміху (нефігурально!) над пасажем про незручне спіднє. А диви…

Книжка, написана жінкою – ги! ну нехай буде “Найти Элизабет” Емми Хілі (свіжа “Коста” за дебют, між іншим). Це такий “затишний” детектив, який насправді трилер.А моторошним роман робить фігура оповідачки – старої жінки із розладом пам’яті. Картина світу, який поступово стає однозначно ворожим, змальована тут… щонайменш переконливо.

Вільний квадратик – наша “клуб-з-Олею-на-двох” книжка – “Половина желтого солнца”. Африканська сімейна сага про двох сестер, центральний подія якої – повстання та падіння Біафри. З огляду на нинішні часи, спогади про громадянську війну в Нігерії прочитуються надто жваво. І світла в кінці тунелю по собі не залишають.

Нонфікшн – их. Збірка есеїв “Братик Біль, Сестричка радість” Богдани Матіяш. Феноменально не_моя книжка, я аж дивувалася, чого воно мені настільки важко йде. Хоча, можливо, якби я дивилася на світ оптимістичніше, фіксувала увагу на інших речах, чи хоча б була, нехай не християнкою, але, принаймні, віруючою – воно б інакше сприймалося. А так – мало не як віконце до інопланетян. Корисне нагадування про те, які ж люди різні.

Перша книжка улюбленої авторки – як і планувалося, я все ж прочитала дебютний роман Кейт Аткінсон. “Музей моих тайн” – справді крутий (і сподобався більше за пізніший “Человеческий крокет” – це якщо ми не беремо до уваги детективи).

Бестселлер – судячи з кількості читачів на гудРідз в цю категорію я відправила “Чужестранку” Геблдон. Ну, те що я залипла в цей цикл – вде очевидно, правда ж? )

Книжка, що базується на правдешній історії – художньо-мемуарне “Лето, бабушка и я” – спогади Тінатін Мжаванадзе про радянське дитинство в Грузії. Дуже мило і дуже атмосферно.

Книжка з давніх запасів – “Velva Jean Learns to Drive” Дженніфер Нівен. Такий собі роман виховання дівчинки в глибинах Аппалачів за часів Депресії.

Ну й книжка, яка подобається подрузі (Олю, ще раз дякую!) – “Фелікс. Австрія”. Що б про неї не казали, але це цінний (бо нечастий у нас) приклад проговорення суто жіночого досвіду в романній формі. Причому зроблений так, як я люблю читати у англійок, американок, скандинавок.

Уфф, а про плани на цей рік я ще напишу окремо.