Днями в мене вкотре з’явився привід поміркувати, наскільки справедливою (а ще – наочною) штукою є тест Бехдель в окремих випадках. Оцей «окремий випадок» – малі форми. Я вже писала, що дерибан збірок оповідань зазвичай не практикую. Але ж можна знайти й цікавіші полігони. Наприклад, конкурси «Зоряної Фортеці», які в активній фазі мають шикарний бонус – анонімність (у тому ж числі гендерну) авторів.

Щоправда, масштаби останнього на сьогодні конкурсу для аналізу просто-таки негуманні, але якщо вважати контрольною групою фінал, то… Ну чом би й ні, зважаючи на те, що бали окремо взята читацька свідомість нараховує вже автоматично, а тут ще й прохання прозвучало :Р. Отже команда Ксеня+Сова+Глобус заступила на бойове чергування…

… і одразу заробила нервову гикавку. Спроба використати «жорстку» версію тесту (коли бали нараховуються поетапно, й провтик на попередній сходинці блокує подальші успіхи) скінчилася приголомшливо. Після цього команда вирішила, що малі форми заслуговують на послаблення, і за робочий варіант було прийнято «м’яку», ще й пом’якшену версію. Відповідно, 1 бал – наявність щонайменш двох героїнь із іменами (редут поіменованості не здамо нікому, а «героїнями» вважаємо персонажів, які хоч якось демонструють дієву присутність в тексті. Підхід «Рота не розкрила – не героїня» залишимо для романів. Але знижку за «разлюбезных Катерин Матвеевн», що майорять десь в уяві персонажів, також робити не будемо). Ще один бал – героїні (хоч якісь!) розмовляють (тобто обмінюються репліками, однобічні тиради – інший випадок) між собою. І останній третій бал – героїні розмовляють не про чоловіків. Така схема не вирішує усіх проблем, але кілька оповідань за таких умов стрибнули від б-0.5 до б-2.5. У результаті маємо таку діаграмку.

А що стоїть за нею?

Нехай мовчать жінки ваші…

Таким чином, на 20 фінальних оповідань ми маємо чотири таких, де дієвих жінок із іменами нема взагалі, та ще сім, в яких бідолашні героїні самотні і поговорити із ближньою можливості не мають.

Наші «нулі» це:

* «Вахта» – передбачувано, бо ж «герметика» із центральними чоловічими персонажами (ну, місцями умовно чоловічими). Хоча, якби в жінки-психолога було ім’я – півбали на цьому можна було б підняти. А так є лише згадана Аня з ромашками, що мирно спочиває десь у кріосні. Рядова Сова проти того, щоб фактично відсутню дівчину вважати персонажем, ну і я не ризикну тут сперечатися.

* «Охоронці доріг» – на весь текст дві анонімні жінки подають по репліці. Одна, правда, адресує її доньці – але це навіть монологом назвати не можна. «Не зараховано».

* «Плач» – жіноча присутність в тексті обмежується тим фактом, що у Маеро є мати, а в трактирі є служниця. Гхм, «маловато будет!» (с)

* «Точка зміни зору» – ой, а тут красиво вийшло! Безсумнівно жіночий персонаж в оповіданні один, та й та – із «запобіжником»: безіменна дівчина ще й глуха. Але найцікавіша ситуація складається із блискавкою. Чудовий персонаж, стать не відома, але (судячи із прямої мови) гендер там безумовно жіночий. От тільки імені нема – прізвисько «Кулька» їй дає Єгор, і на власне/особисте ім’я це не тягне.

«Півбалики» – найбільша категорія. Мабуть, що не варто, спираючись на це, робити далекоглядний висновок: середньому фантастичному оповіданню вистачає одного більш-менш виразного жіночого персонажа. Але іноді хочеться.

Отже:

* «Бійка в божому пабі» – є Хабе-Любов. Всьо.

* «Грай. Коли можеш – грай» – окрім дівчини уві сні та побіжно згаданої (і незадіяної) «Мері» із «багаточисельним виводком» в тексті справді є лише Ельвіра – дружина головного героя. Поговорити їй нема з ким.

* «За покликом» – можу помилитися, але, здається мені, тут окрім Ритми із жінок ніхто й не згадана.

* «Зірка смерті, зірка життя» – фембот Берта, звісно, половина корпусу головних героїв, але вона така сама (жінка-менеджер із «Марс мінерал» залишилася без імені).

* «Козацька рахуба» – врятована від безбалля вдячністю інопланетного симбіонта. Дякувати долі, геть безіменною баба Оляна не померла, хоча нічого іншого в тексті й не зробила.

* «Маршрут» – Ніни досить багато, Ніна виразна, Ніна розповідає про себе, все майже чудово, але Ніна така одна… Упс.

* «Сповідь горбатого Дем’яна» – про damsel in distress Марусю ми дізнаємося небагато, але вона хоча б з’являється в тексті.

Програма-мінімум

Психологічно важливу для команди планку («Евріка! Жінки!») в один бал на конкурсі беруть п’ять оповідань.

* «До питання про стосунки» – має сестер Галю та Таню. От тільки поговорити вони шанс не отримали.

* «Думай, Хеме, думай» – свій бал отримує за допомогою нашої любої Сови. Тітонька Ізольда Гершівна в тексті присутня. А от двигун сюжету Марго – ні. Фух, цитата з повідомлення рятує ситуацію. Бінго!

* «Ландскнехт» – є один серйозний жіночий персонаж – Вірена. І є Шайла/Шейла, яка… фігурує. Ну хоч так, коли риби нема – й креветками не гребуємо.

* «Марк Сульпіцій Перегрін змінює професію» – чесний-чеснісінький один бал. Є відьма Локуста, є пасіонарна Фортуната – і досить. Можливість поговорити тут жінкам сюжет не надає.

* «Перемогти дракона» – майже аналогічно. Маємо не-відьму Белінду та принцесу Ермелінду. Мати головного героя залишилася без імені, хоча й з репліками.

Півкроку до фінішу

Трохи дивно, але в фіналі «Супутників» не трапилося жодного чесного двохбального оповідання. Але є такі, що претендують на б-2.5 – два з половиною бали.

* «Охоронець» – цікавий варіант, адже тут головна героїня – дівчина. От тільки нормально поговорити Асі нема з ким. Ми із Совою довго міркували, чи варто зараховувати хоч якось репліки асіної мами про альпінізм, але розмова із власницею палаючої квартири врятувала ситуацію. Якщо вважати розмову про «На якому поверсі ваш син? Де ваша квартира?», не дуже вже й «про-чоловічою» – тоді ось вони наші чарівні бали.

* «Під двома місяцями» – випадок окремий. Узагалі, текст, побудований на gender switching, який із шиком не проходить тест Бехдель (бо за жорсткими критеріями – то чіткі б-0.5) – це прекрасно, як сто тисяч кошенят! І як свідомий перформанс прекрасно, і – тим паче – як спонтанний викид з ноосфери. Переформатувати гендерні ролі в окремому тексті – замало, було б ще незлецько, якби «очоловічені» жінки нормально взаємодіяли… Це ж бо у нас не Мако-Морі-тест, де ситуацію рятує наявність дієвих жіночих персонажів із власною історією та метою. Тест Бехдель досить таки непогано фіксує «комунікативні» обмеження в текстах. А що у нас із «Місяцями»? А тут ми маємо еталонні діалоги не лише про чоловіків з категорії «Ну таке не пройти текст не може!» Та да. Достатньо залишити антипастиномос чи спецагентів безіменни, і – вуаля!

Наші чемпіони

Нарешті фініш. Гих, з двадцяти фінальних оповідань уповні тест Бехдель проходять два – десята частина, ага. Причому одне – чесно, а іншому – Сова допомогла.

* «Ви готові підписати контракт?» – тут все чисто, оповідання складає залік кількома епізодами, що й недивно: абсолютна більшість персонажів із репліками та іменами є жінками, і говорять вони переважно про своє.

* «Археослід» – ситуація складніша. Маємо дві героїні із іменами та функціями. Маємо багато-багато розмов. Маємо навіть репліки однієї жінки чітко адресовані іншій. Усе чудово, але є одне «але». Полілог – річ дуже ненадійна, і еквівалентом правдешнього діалогу у більшості випадків не вважається. Проте, навіть якщо прискіпуватися, це – як то кажуть деякі колеги – «формальний залік». А ми з Совою вирішили не пристьобуватися до дрібничок.

«Отаке» (с)

Висновки робити не хочеться, але, якщо комусь цікаво, можна ще окремо пофантазувати, котрі саме фінальні оповідання могли б пройти тест, якби зірки інакше розташувалися.

Дякуємо всім, хто вижив в цьому чаті.

Dixi.

ЗІ: якщо щось десь впустила – киньте в мене цитаткою, усяке ж бува.

ЗЗІ: результати хард-версії мали б отакий вигляд: