Я тут днями пообіцяла (ну, можна так сказати) трохи частіше роботи короткі огляди свого щоденного читання та челлендж-балувства. А тут якраз такий привід вдалий – перша чверть року майже минулася.

Хоча з точки зору сабжу – хвалитися особливо нема чим. Я, звісно, ще нікуди не запізнююся і кілька клітинок залишаю вільними принципово, та все одне – 9 з 50 пунктів популярного серед моїх друзів змагання… Якось це не дуже, навіть зважаючи на стандартне обмеження – у цьому випадку я “зараховую” лише книжки, написані жінками.

Як все вигляда і що все ж таки прочиталося?

Их, поїхали.

Грубезна книжка – хто про шо, а я продовжую читати Диану Геблдон. Цього разу це “Путешественница” – третя книжка з Outlander-серії. Майже ідеальний пригодницький роман, як на мій збоченний смак. А те, що більше 1000 сторінок… Nobody’s perfect!

Негуманська книжка – а нехай будуть “Вечірні крамниці вулиці Волоської” Галини Ткачук – казкова повість про антропоморфних тваринок. Не знаю, як воно дітям, але дорослій мені читати було весело.

Збірка оповідань – щойно читана “Мечты на мертвом языке” Грейс Пейлі. Цитую фейсбучок: “З незвичного читання: збірка оповідань, перекладених російською з англійської, майже всі герої яких – їдиш-культурні ньюйоркці. Усі оповідки цікаві, але перша й остання в збирці – це щось особливе. Перше оповідання – про вирішальну роль єврейських дітлахів у підготовці шкільної різдвяної вистави. Останнє – про єврея-расиста, що став дідом чорного онука. Сама Грейс Пейлі народилася вже у Бронксі, але її батьки – емігранти з теріторії України”.

Одноденна книжка – “Ян” Гавальди. Це, звичайно, лише половина авторського видання із двох повістей, але хоча б симпатична половина, нехай і коротенька.

Книжка із поганими відгуками – “Независимость мисс Мэри Беннет”. Так, Колін МакКаллоу зіграла на полі Джейн Остен. Так, фанати не зрозуміли. Я, власне, також не дуже, але не тому, що через святе перечепилися, а просто роман вийшов якимсь нерівним.

Хайскульна книжка – цього року нехай буде “Алый как кровь”. Черговий суворий скандинавський янг-адалт – тільки це фінський детектив із не-такою головною героїнею. Цікаво, але місцями аж надто меріс’юшно.

Книжка зі свого міста – шукати щось запорізьке мені було просто лячно, то буде Київ. “Марта” Лілії Черен – чік-літ із спецефектами. Треба якось про цей романчик докладніше написати.

Різдвяна книжка – “Дети зимы” Лії Флемінг. У неї більшість книжок про початок-середину ХХ століття, тае оце сучасне, але з історичними екскурсами. Мелодрамна мелодрама як вона є, проте сеттинг прикольний – глуха йоркширська ферма.

Ну й серіальною книжкою буде “Ждать ли добрых вестей”. Чудова Кейт Аткінсон, Джексон Броуді номер 3, вот это вот все. До речі, перший сезон серіалу (другий я не дивилася, бо четверту книжку ще не читала) – заслуговує на увагу, і навіть не тому, що в головних ролях Люціус Мелфой та місіс Джон Вотсон (так, про обіцянку розповісти про детективні серіали я також пам’ятаю).

Отаке (с)