Зіркова “пенсіонерка” чеської літератури

Хотіла написати про цікаву книжку, написану чоловіком (про повоєнний Гамбург), але думала була додати в пост інформацію й про “воєнно-жіночу” книжку, написану вже жінкою. А там таке “таке!”, що заслуговує окремої розповіді )

Виявляється, на початку двотисячних чеську літературу підірвало – з майже “нізвідки” вигулькнула збірка оповідань про життя в бескидському селі й одразу зрубала державну премію з літератури. Судячи з відголосків в інтернеті, преса шаленіла від щастя – лавреаткою виявилася глибоко немолода (за вісімдесят) “жінка з глибинки” Квєта Легатова. Наступного року після тріумфу пані Легатова видала дотичну до оповідань повість, дія якої відбувається в тих-таки Желярах. Невдовзі кіношники зліпили цей корпус текстів докупи. Результат – Чехія отримує номінацію на Оскар-2004. Ну ніфіга собі пенсіонерка! – думаю я.

І не лише я. Скидається на те, що Квєті Легатовій було швиденько присвячено жменьку журналістських розслідувань  (посилання на одне з них, перекладене російською), поки розібралися, що й до чого  – це зараз все цікаве в анотаціях до чеських видань пишуть. Резюме: в moment of glory пані Легатова дійсно була жінкою дуже немолодою, але ажніяк не самородком-початківцем. Вєра Гофманова (а саме таке в неї справжнє ім’я) мала кілька вищих освіт і все життя працювала вчителькою. А писати почала, як то кажуть, “опісля війни”. Цитую статтю:

Под псевдонимом Вера Подгорная Гофманова написала несколько десятков интересных пьес для радиопередачи, из числа которых в эфире прозвучали, например «Студенческая комедия», «Медсестра», «Остров приличных людей», или «Письмо от хулигана». В 1957-м году также вышел в свет сборник очерков «Фигурки» и в 1961-м году роман «Корда Даброва». Кроме того, уже в 1959-м году в литературном журнале «Гость в дом» был опубликован короткий текст «Вратислав Липка и маленькая Боярова», первый набросок будущего успешного сборника «Желары».

А потім – тривала перерва, новий псевдонім, нові твори (не лише збірка “Желяри” та повість до неї), слава. Померла Вєра-Квєта кілька років тому – у 2012, на 93 році життя. “Отаке” (с)

А тепер – “слайди”! Оту повістину-вбоквел було видрукувано українською. І я її навіть читала )

Трохи про сюжет і особливості оповіді:

Отже, Прага та Друга світова. Молода лікарка Елішка є “сліпою” (нічого не знаю, просто передаю пакети) зв’язковою Опору. Але коли що – Гестапо пофіг, всліпу, не всліпу, з ідейних міркувань чи друзі попросили, а одружений коханець, захват якого хотілося б викликати, підтримав. Тому в складну годину Елішку вирішили евакуювати в екзотичний спосіб: підробити документи та видати фіктивно заміж у далеке село, благо годящий кандидат у чоловіки був під боком – флегматичний молодик із глибокого Підсловаччя, що одужував після травм у їхній лікарні. Ситуація була така, що не до міркувань, тож Елішка зітхнула й попрямувала у подорож в абсолютне чуже для неї життя.

Більша частина не дуже об’ємної повісті присвячується якраз оцій адаптації “Я – міська дівчина, я взагалі не уявляю, як ви тут живете!”. Солідарна із Елішкою Ганулею – я б на її місці розклеїлася миттєво: справді глухезне село (не село навіть – “комплекс” хуторів), дуже своєрідні горяни, незнайомі реалії із лабіринтами підводних каменів та ще й нав’язаний чоловік. Хоча, попри читацькі сподівання, загартовані скандинавськими трилерами, дуже тихий та лагідний Йоза, на якому їздив кожен, хто схоче, виявився найменшою Еліш Ганулиною проблемою.

А село (можна я продовжитиму так називати Желяри?), між іншим, один з головних героїв твору. До речі, як трапляється із більшими текстами, що вкорінені в цикли малої прози, в “Ганулі” центральний образ чи не найменш яскравий, порівняно з іншими. Ні, не можна сказати, що в головної героїні характеру нема, просто вона – у першу чергу спостерігачка і лише в другу – дійова особа. Справді _власних_ вчинків на її рахунку небагато (а один з найпомітніших – ідіотський), та ще й зовнішній конфлікт у кульмінації розфігачує гордіїв вузол внутрішнього – і відповідь на питання: “А як же ж вирішиться _оте_?”, – виявляється найпростішою з можливих. Та все ж спостерігати за взаємодією героїні із майже ірреальним навколишнім світом дуже цікаво. А які там другорядні жіночі персонажі, ммм! (особливо місцева знахарка) – тест Бехдель текст проходить.

Що ще можна сказати? Триггери є. А ще ота сама кульмінація – велике вітаннячко парадигмі “Дедывоевали”. Щоб уникнути глобальних спойлерів: у повісті згаданий той етап війни, коли Чехію прийшли звільняти… Тепер мучуся думкою – чи не на документальній основі писалися ці епізоди. Бо це… Нє, краще самі читайте. Воно невеличке, але варте уваги.

3 thoughts on “Зіркова “пенсіонерка” чеської літератури

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s