Зіркова “пенсіонерка” чеської літератури

Хотіла написати про цікаву книжку, написану чоловіком (про повоєнний Гамбург), але думала була додати в пост інформацію й про “воєнно-жіночу” книжку, написану вже жінкою. А там таке “таке!”, що заслуговує окремої розповіді )

Виявляється, на початку двотисячних чеську літературу підірвало – з майже “нізвідки” вигулькнула збірка оповідань про життя в бескидському селі й одразу зрубала державну премію з літератури. Судячи з відголосків в інтернеті, преса шаленіла від щастя – лавреаткою виявилася глибоко немолода (за вісімдесят) “жінка з глибинки” Квєта Легатова. Наступного року після тріумфу пані Легатова видала дотичну до оповідань повість, дія якої відбувається в тих-таки Желярах. Невдовзі кіношники зліпили цей корпус текстів докупи. Результат – Чехія отримує номінацію на Оскар-2004. Ну ніфіга собі пенсіонерка! – думаю я.

І не лише я. Скидається на те, що Квєті Легатовій було швиденько присвячено жменьку журналістських розслідувань  (посилання на одне з них, перекладене російською), поки розібралися, що й до чого  – це зараз все цікаве в анотаціях до чеських видань пишуть. Резюме: в moment of glory пані Легатова дійсно була жінкою дуже немолодою, але ажніяк не самородком-початківцем. Вєра Гофманова (а саме таке в неї справжнє ім’я) мала кілька вищих освіт і все життя працювала вчителькою. А писати почала, як то кажуть, “опісля війни”. Цитую статтю:

Под псевдонимом Вера Подгорная Гофманова написала несколько десятков интересных пьес для радиопередачи, из числа которых в эфире прозвучали, например «Студенческая комедия», «Медсестра», «Остров приличных людей», или «Письмо от хулигана». В 1957-м году также вышел в свет сборник очерков «Фигурки» и в 1961-м году роман «Корда Даброва». Кроме того, уже в 1959-м году в литературном журнале «Гость в дом» был опубликован короткий текст «Вратислав Липка и маленькая Боярова», первый набросок будущего успешного сборника «Желары».

А потім – тривала перерва, новий псевдонім, нові твори (не лише збірка “Желяри” та повість до неї), слава. Померла Вєра-Квєта кілька років тому – у 2012, на 93 році життя. “Отаке” (с)

А тепер – “слайди”! Оту повістину-вбоквел було видрукувано українською. І я її навіть читала )

Трохи про сюжет і особливості оповіді:

Отже, Прага та Друга світова. Молода лікарка Елішка є “сліпою” (нічого не знаю, просто передаю пакети) зв’язковою Опору. Але коли що – Гестапо пофіг, всліпу, не всліпу, з ідейних міркувань чи друзі попросили, а одружений коханець, захват якого хотілося б викликати, підтримав. Тому в складну годину Елішку вирішили евакуювати в екзотичний спосіб: підробити документи та видати фіктивно заміж у далеке село, благо годящий кандидат у чоловіки був під боком – флегматичний молодик із глибокого Підсловаччя, що одужував після травм у їхній лікарні. Ситуація була така, що не до міркувань, тож Елішка зітхнула й попрямувала у подорож в абсолютне чуже для неї життя.

Більша частина не дуже об’ємної повісті присвячується якраз оцій адаптації “Я – міська дівчина, я взагалі не уявляю, як ви тут живете!”. Солідарна із Елішкою Ганулею – я б на її місці розклеїлася миттєво: справді глухезне село (не село навіть – “комплекс” хуторів), дуже своєрідні горяни, незнайомі реалії із лабіринтами підводних каменів та ще й нав’язаний чоловік. Хоча, попри читацькі сподівання, загартовані скандинавськими трилерами, дуже тихий та лагідний Йоза, на якому їздив кожен, хто схоче, виявився найменшою Еліш Ганулиною проблемою.

А село (можна я продовжитиму так називати Желяри?), між іншим, один з головних героїв твору. До речі, як трапляється із більшими текстами, що вкорінені в цикли малої прози, в “Ганулі” центральний образ чи не найменш яскравий, порівняно з іншими. Ні, не можна сказати, що в головної героїні характеру нема, просто вона – у першу чергу спостерігачка і лише в другу – дійова особа. Справді _власних_ вчинків на її рахунку небагато (а один з найпомітніших – ідіотський), та ще й зовнішній конфлікт у кульмінації розфігачує гордіїв вузол внутрішнього – і відповідь на питання: “А як же ж вирішиться _оте_?”, – виявляється найпростішою з можливих. Та все ж спостерігати за взаємодією героїні із майже ірреальним навколишнім світом дуже цікаво. А які там другорядні жіночі персонажі, ммм! (особливо місцева знахарка) – тест Бехдель текст проходить.

Що ще можна сказати? Триггери є. А ще ота сама кульмінація – велике вітаннячко парадигмі “Дедывоевали”. Щоб уникнути глобальних спойлерів: у повісті згаданий той етап війни, коли Чехію прийшли звільняти… Тепер мучуся думкою – чи не на документальній основі писалися ці епізоди. Бо це… Нє, краще самі читайте. Воно невеличке, але варте уваги.

3 thoughts on “Зіркова “пенсіонерка” чеської літератури

Написати відповідь до vaenn Скасувати відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s