Після того, як місяць сумлінно писалося про розумне й вічне, мене раптово повело на дибри. Найближчими днями я знову розповідатиму про своє підвіконне городництво, але сьогодні – вечір загальночитацьких практик. Тим більше, привід якось сам собою з’явився.

Буду кепом, одна з найдурніших проблем багаточитання – це проблема вибору “А щоб оце почитати наступним з тих сотень книжок, що вимагають уваги?”. І відповідь на це питання часто втілюється не в стоси прочитаних книжок, а в купи розпочатих і закинутих. Про те, скільки в мене відкритих і полишених файлів на рідері, промовчу – сумнішої оповіді не знайдете. Але з паперовими книжками все теж невесело. І отут має врятувати Рибка Кася – маленька м’яка іграшка (принагідно: дякую, мамо!), що з березня працює книжковим запобіжником.

Вигляда це отак:

Це мій нічний торшеро-столик, Кася та стос так-так-я-дійсно-читаю-всі-ці-книжок. А перше правило Касиного читацького клубу – вище черевця стоси рости не мають. Бо, зрештою, це вже просто небезпечно. А зараз Кася змушує мене хоча б пам’ятати про межі пристойності.

Покаянне під катом.

Теоретично усіх цих книжок тут взагалі не мало б бути, але ж є ще конфлікти інтересів та читацьких правил. Уся штука в тому, що я дочитую майже 99,(9) книжок, за які вже взялася – крізь кактусячі сльози, крізь “Нащо взагалі читати таку фігню!” – не знаю, чому, але так воно виходить. Та є нюанс – ледь початі книжки. Якщо з них прочитано кілька (ну максимум – кількадесят) сторінок, вони ніби й не читані, й не закинуті водночас. Просто кудись подівся настрій, просто інша книжка виявилася цікавішою, просто я повернуся до них завтра/наступного тижня/до кінця року… Увага! камінаут: Рушді вже так п’ять років порохом припадає.

А Кася… А Кася допомагає процесові “ящеповертання” триматися берегів і пам’ятати про необхідність оперативного підчитування. (Бо в мене вже колись вибудовувалася книжкова башта, що вночі ледь на голову не завалилася)

Уфф, сповідалася, піду читати Доускову. Вона чесно _ледь почата_ – лише відучора )

А як ви вирішуєте проблему недочитання?

(Мій стосик ближче. Ну Енде ж можна було б взяти й прочитати. Чи ту ж Хейер. Стидобисько!)