Після того, як я згадувала у ФБ про видання “Вина самотності” російською, мене замкнуло на двох думках. Перша: а українською воно вже кілька років як видане, а люди, може, й не знають” (не всі ж маніакально гасають інтернетиками, полюючи на новинки). Друга: а чого б оце не впорядкувати власний шоп-лист із рекламними цілями. Ну, цей, про хороші книжки розказати, ну й кому треба понатякати )

Тому я вирішила раз на два місяці вішати перелік із п’яти книжок різних письменниць. Таких книжок, які б я сама хотіла купити. Разом з тим – обіцяю протягом наступного “звітнього” періоду хоча б одну з цих книжок купити – і про неї розповісти. Ну, а якщо хтось хоче зробити мені подарунок, я ж тільки “за” 🙂

Поїхали?

Якщо вже згадали про Ірен Немировськи, спішу повідомити (раптом хтось не чув), що окрім “Вина” ще у 2012 році було видано “Французьку сюїту“. Якщо чесно, я її не купую, бо боюся читати. Але нещодавно зустріла згадку про свіженьку екранізацію і, думаю, вже час взятися.

“Не минуло й 15 років, як українською видали “Шоколад“. Oh wait…”, – думала я минулої зими. Звісно, що я читала цей роман Гаррис. Я в неї вже майже все читала, окрім першого роману, останнього, підліткових книжок та кулінарних (ага, із усього цього найбільше кортить почитати кулінарні, але вони дорогі). Проте не в тому діло. Як на мене, подібні ініціативи КСД треба підтримувати. Вони взагалі взяли хороший курс на безпрограшні бестселери.

Далі:

Нещодавно з’ясувалося, що мені подобається оця серія європейської прози від “Темпори”. А ще я колись читала збірочку оповідань Юдіт Германн, видану “Фоліо” – і вона мені також сподобалася. “Аліса” теж виглядає виглядає симпатично (вже маю книжку – пост про неї)

Маленький камінаут:  я не читала “Роню”. Не знаю, як так вийшло. Мабуть, її не було у нашій паланській бібліотеці (хоча це важко собі явити). Як би воно не було, кілька років тому я націлилася на отаке видання від “Махаону”, але його вже встигли розкупити. Зараз придивляюся до нового.

“Райська яблінка” – найзагадковіша книжка на весь мій вішлист. Судячи з анотації, це антологія прози галицьких письменниць міжвоєння. І зміст, і назва миттєво нагадують про “Дівчат“. Але чи має книжка хоч якийсь стосунок до цього проекту, чи це дивний збіг – нє вєм. Але дуже б хотілося дізнатися.

Dixi. Хоча… А хтось щось з цього вже читав? Яке воно? (ну, окрім Гаррис)