Тільки-но оголосили результати Небьюли-2014, як я бадьоро пострибала шукати, а що з цього можна почитати. Змушена повідомити: шоп забезгрошей – здається, лише переможицю з найкращим оповіданням. Зате легально, сухо й комфортно – дякувати Всесвіту за існування Apex.

Мені оці Jackalope Wives дуже сподобалися. Історія простенька, сюжет прямий та передбачуваний, проте якось несподівано душевно вийшло. Або – цитуючи ГудРідз:

Jackalope Wives by Ursula Vernon
My rating: 5 of 5 stars

Чарівно прозора й дуже сумна історія про те, що найбільше важить право вибору. Що магія боїться невмілих рук. Що розгрібати чужі факапи – справа невдячна, але хто це зробить, як не бабуня за внука. А ще про те, що саме поганого в амбівалетності і які проблеми спричиняє невизначеність форми… Давно знайома оповідь про царівну-лебідь/селкі/принцесу-павлін/потрібне підставити/ переїхала у північноамериканську пустелю і чудово почувається поміж кактусів, койотів та гримучих змій.

View all my reviews

(а ще 5 тисяч слів не завадили пройти тест Бехдель – хоч із заувагами. Це так – до питання гнучкості малої прози…)

І крім усього іншого завдяки цьому оповіданню я зробила дивне відкриття: виявляється рогаті зайці-зайцелопи-кролені (українською останній варіант мені звучить найкраще) – це неабиякий шмат американського фольклору. Нє, сама по собі ідея няшна, особливо, як фотошоп з’явився. Але індустрія опудалок кролів з прифігаченими рогами – це вже якось нєздраво.