Вузьке коло. Ще про “чоловічий” тест Бехдель

Минуло більш як півроку, і мій статистичний експеримент назбирав ще десяток писаних чоловіками книжок, які проходять тест Бехдель. Хоча, по-чесному, дев’ять, адже я тоді пізно схаменулася. Головний мінус підрахунків – я “чоловічих” книжок читаю менше, тому на об’єктивність-об’єктивність претендувати не можу. З іншого боку, все ж таки моє коло читання й не настільки вузьке, аби романів, що проходять тест, ледь-ледь десяток за сім місяців назбирався. Хм…

З іншого боку є й плюси. Якщо минулого разу більшість текстів не були сюрпризними, то в цій порції “Та ви шо!” побільшало. То що ми тут маємо?

Про “Люблинского штукаря” Зінгера, що йде за номером 11, я згадувала ще восени.

Далі в порядку прочитання.

* Мілан Кундера “Книга смеха и забвения” – класична класика 20 століття справляє трохи дивне враження. Але жінки примудрилися поговорити не лише про чоловіків (а у Кундери це – справа нечаста).

* Майкл Суенвік “Дочь железного дракона” – беззастережно й бездоганно. Тут не лише головна героїня жінка, тут оповідь цілком прожіноча і по-своєму прикольна в деталях. А крім того – рідкісний випадок, коли реконструкцію жіночої сексуальності читати справді цікаво (і не те, щоб воно вийшло якесь дуже близьке, та порівняно з більшістю іншого… ризик забитися фейспалмами був менший). Якщо (техно)фентезі добре заходить – рекомендую. Там принаймні є про що подискутувати на виході.

* Едвард Морган Форстер “Комната с видом на Арно” – цього разу тест охайно пройшла вже британська класична класика. І хоча тут сюжет вже “заміжжя-центричний” почитати було цікаво (а можна й екранізацію із юною Геленою Бонем-Картер подивитися – симпатично вийшло).

* Карл Йорген Вальгрен “Водяной” – а це вже страшна річ. Суворий скандинавський янг-адалт – соціалка про асоціальну родину, педагогічно занедбаних дітей, малолітніх злочинців, булінг, анальне згвалтування, вбивство кошенят, а ще – про справжню русалку. Вірніше, русала. До блювання неприємне читання, але головна героїня там неймовірна!

* Рідіан Брук “После войны” – побутово-історичний роман про британську військову адміністрацію в Гамбурзі. Отут я про нього писала.

* Мартті Ларні “Прекрасная свинарка” – а тепер класика фінської сатири – оповідь про селф-мейд вумен воєнних та повоєнних часів. Дивна книжка, тест заледве пройшла, та й героїню коливає від проголошень фем-гасел до такої міцної внутрішньої мізогінії, шо просто вау.

* Желязни+Шеклі “Принеси мне голову Прекрасного принца” – нуууу… ну, принаймні відьми з принцесами тут розмовляють. Але мало.

* Питер Хег “Дети смотрителей слонов” – уявіть собі, як суворий скандинавський янг-адалт перетворюється на цирк на дроті – отакою вийде ця книжка. Концентрація шизухи зашкалює, але якесь воно все миле, тепле й лампове. Я вже не кажу, що головний герой-оповідач тут підпрацьовує фоном для своєї бахнутої на всю голову сестрички. Тільте – моя героїня, шо тут ще скажеш.

* Лорі Лі “Сидр и Рози” – мемуар про ідилічне англійське сільське дитинство на початку 20 сторіччя. Ворнінг: мізогінії в цій ідилії вистача, особливо як ліричний герой взявся згадувати про пробудження власної сексуальності. З іншого боку, тут дуже цікавий образ матері. Ну й… для англомовної літератури, як я зрозуміла, маст-рід, а так… навіть не знаю.

Пішла читати далі.

ЗІ: статистична табличка ніжно нагадує, що від початку експерименту тест Бехдель пройшли 146 книжок, написаних жінками.

One thought on “Вузьке коло. Ще про “чоловічий” тест Бехдель

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s