Продовжую потроху розставляти пташечки. За перші три місяці року йшлося лише про 9 “done!”. Наступний сезон видався кращим. Аж 13 пунктів у нашу скарбничку! Так, знаю, що темпи непереконливі, але зазвичай бесіди із внутрішнім голосом закінчуються приблизно так: “Ксеню, камон! Книжка, написана жінкою? Книжка, написана іншою мовою? Дія в іншій країні?”, – і я заспокоююся (хоча є й направду проблемні пункти).

У будь-якому разі просто зараз картинка виглядає так.

А свіжі надбання тут такі:

Екранізована книжка: можна було обирати між варіантами, і чомусь переміг “Книжный клуб Джейн Остен” Карен Джой Фаулер. Після другої її книжки вже можу сказати: мені дуже подобається оповідна інтонація цієї письменниці. А сам роман – глибший за екранізацію, хоча й кіно непогане.

Книжка з число-назвою: “Сім воріт” Олени Захарченко, мій маленький шмат guilty pleasure – простенька книжка з міфологічною претензією та ооооотакими сюжетними хвостами мені ірраціонально сподобалася.

Книжка молодої авторки: нехай будуть “Неспящие” Аннеліз Вербеке (читала раніше, забула внести) – злегка сюрний і добряче соціальний бельгійський сучукрліт. Ну, в тому сенсі, що у нас бува пишуть так само й про схожі речі.

Книжка із назвою в одне слово: “Жажда” Ассії Джебар. “Добридень, смутку!” по-алжирському. Та ж сама епоха, схожа героїня, схоже літо, схожі сюжетні колізії. Геть інший присмак, не кажучи вже про розв’язку для героїні – навіть емансипований на той момент Магриб все ж не Франція.

Перша книжка відомої авторки: хто про шо, а я про Робін МакКінлі. Під цей пункт пасує “Красавица“. Докладніше тут.

Книжка з документальною основою: “Жена лекаря Сейсю Ханаоки“, про яку я багато писала отут.

Книжка, що подобається мамі: цікаво, чи пам’ятає вона, як вмовляла мене почитати “Далекие часы” Кейт Мортон. Я прочитала. Це розлога повільна сага про сестринство, складні стосунки з батьками, корені та механізми літературної творчості та невблаганний фатум. А ще – про буття в англійському селі під час Другої світової. Дуже бритіш, аж настільки, що безжальна мелодраматичність пом’якшується і сприймається як належне.

Книжка з ОБКЛАДИНКОЮ!: маю складні стосунки з обкладинками, тому за цей пункт боялася. Але мені дуже сподобалося, що зробили для “Голем и Джинн” Хелен Векер. Вийшло правильно. А книжка дуже прикольна, треба про неї якось окремо розповісти.

Антонім-книжка: “Горькая радость” Колін Маккалоу – в оригіналі Bittersweet. Історія про те, як чотири сестри (дві пари двійняток) торували собі медичний шлях в часи Інтербелуму.

Книжка моєї туристичної мрії: я вже згадувала про “Куда ты пропала, Бернадетт?” Марії Семпл, але сюди вона годиться, бо частина дії відбувається в Антарктиді (братику, привіт!).

Книжка, що змусила плакати: теж нічого несподіваного – “День после ночи” Аніти Діамант. Тиць на подробиці.

Книжка з магією: поміж іншого фентезі поки що перемагає “Проклятие феи” тієї ж таки МакКінлі. Просто там магія – повновісний герой оповіді, що ж поробиш.

Графічний роман: найпростіший варіант з можливих – увесь Persepolis Маржан Сатрапі. Тепер ще треба мультверсію подивитися.

Майже половину зроблено 🙂