Минув рівно місяць, і “підфорумних” бажань назбиралося знову. Час їх вже зафіксувати, бо дещо з попереднього списку вже прямує до мене (на жаль, потрапити на Форум особисто в цьому році ніяк, тому пробую змоделювати його віртуально).

І хотілося б вірити, що цікавих книжок ще на один пост буде, але наразі маємо таке:

Про класичну класику казати “гаряча новинка” ніби й не годиться, але я справді чекала на це видання.

Нечасте зачудування: “Вау, мені подобається обкладинка!” – пояснюється просто: вона нетутешня. До того ж – парна до Go Set a Watchman. NB: а другу книжку “Країна мрій” обіцяє видати під кінець року. Я, до речі, вже починаю занотовувати оці “під кінець року/на початку 2016-го”, бо їх таких багато.

Далі.

Ще одне давнє аж-не-можу-як-хочу: “Книги ХХІ” взяли в роботу супернову німецькомовної літератури – “Мабуть Естер” Каті Петровської. Премія Бахман, колишня співвітчизниця, Голокост на українських теренах – як повз таке пройдеш (уже маю книжку – пост про неї).

І до цієї ж теми – “Дівчинка у зеленому светрі”. Щодо цієї мемуарної книжки я маю деякі сумніви (черговий камінаут – я майже не читаю мемуари, мені, бо ніяковію), але ж Львів…

Анотація трохи лякає (обкладинка – також).

«Дівчинка у зеленому светрі» — всесвітньо відомі мемуари Кристини Хігер, яка пережила Голокост і вціліла у Львові 1943-го року тільки завдяки тому, що її родина з невеликим гуртом інших євреїв змогла сховатися в каналізації. Чотирнадцять місяців під землею їм допомагав, ризикуючи власним життям, поляк-католик Леопольд Соха, колишній злодій, що таким чином немов спокутував свої минулі гріхи. Не позбавлена упередженості й багатьох неточностей, адже на момент окупації маленькій Кристині було заледве сім років, це книжка про жагу до життя, дружбу й порятунок.

Також очікувана книжка – збірка поезій Хуани Інес де ла Крус, про яку я захоплено розповідала кілька місяців тому.

Що в нас ще у списку? О, одна з найулюбленіших книжок мого дитинства. Усіма руками схвалюю намір видавати Едіт Несбіт. Хоча називання IT “ельфом” неабияк розширило мені свідомість. Може, ще б хтось на “Позичайків” Мері Нортон замахнувсь? А продавати б Міядзакі допоміг…

А, ну й last but not least – уже чесна гаряча новинка міжнародного формату. КСД анонсував The Girl on the Train – шалено популярний (дебютний роман, що вийшов на початку року, вже має майже 300 тисяч оцінок на ГудРідз – майнготт!) британський трилер про дівчину, що спостерігає за чужим – начебто ідеальним – життям (уже маю книжку – пост про неї).

Хох, пішла вишикувати пріоритети. Але не можу промовчати: цього року під Форум виходить дофігіща потенційно цікавих мені книжок. Але таких, що б їх написали жінки, – небагато. Особливо серед перекладів. Коли йдеться про бестселерні (ну, в українському уявленні) сподівання – письменники-чоловіки можуть почуватися впевнено. А шкода – у мене довгий список намріяного…