Продовжуючи розгрібати борги, повертаюся до теми, яку я полишила була на півслові.

Отже мої міфопоетичні читацькі щоденники дошкандибали до початку нульових.

З 2004 роком все класно – там я також читала переможицю в дорослій категорії. І це була Sunshine Робін МакКінлі.

Я навіть не знаю, як описати цю really weird книжку. Це м’яка і дуууже повільна постапокаліптика, похмуро-романтична вампірятина, історія віднайдення сили та виробничий роман про пекарку. Але разом з тим – незвичний, прикольний та стильний роман. А ще саме тут міститься моя найулюбленіша еротична сцена з усіх дотичних жанрів. Якщо чесно, там справа навіть не дійшла до чогось справді цікавого, але пробирає круто! (чи то я – стара збоченка).

Нічого іншого за той рік я не читала, хоча там у списках кілька ультра-відомих речей, включно із Пратчеттом. Ну, так вийшло.

Із 2003 все трохи інакше. Там був куций дорослий список (і я в повному прольоті), а от з дитячим шортлистом трохи краще.

В усякому разі я читала Голлі Блек (так, тут знову йдеться про трилогію сучасних казок, про складові якої я вже розповідала в попередньому огляді).

Ну, окремо ще можу сказати, що в першому романі цікава лінія про найліпшого друга головної героїні – гомосексуального підлітка, що вляпується в токсичні стосунки.

А також того року розглядала Гейманову “Кораліну“.

Але що принципово нове можна сказати про загальновідому казку? )

У 2002 році перемогла щиро шанована Лоїс Буджолд, але до Шаліона я ще не дісталася.

Але у шортлисті для дорослих були й інші метри.

Ніл Гейман та “Американські боги”

(я страйкую і нічого не кажу допоки мені не видадуть екранізацію. Але, здається, цього разу за неї взялися всерйоз)

а ще Урсула ЛеГуїн та “Інші вітри“.

Оцінювати останню книжку про Земномор’я дуже важко, надто ще й через те, як цикл хитало протягом десятиліть написання. Це було цікаво, це було по-своєму логічно, але… Не знаю, я в цьому циклі більше люблю камерні речі. Хоча нє, дещо сказати можу: а випишіть мені, будь ласочка, українські переклади останніх двох частин – бо ж не комплект, так жеж не можна!

2001 рік – повний швах, не читала нічого й про більшість – навіть не чула.

2000-й – така ж ситуація з одним виключенням: того року в дитячий шорлист потрапив “Гаррі Поттер та в’язень Азкабану”

Я його, зрозуміло, читала, але це – погане виправдання.

До речі, далі все теж досить сумно, тому не виключено, що наступний огляд стане останнім. Але подивимося. Мені соромно: коли йдеться про цікаве фентезі, я – та ще невігласка.