Сьогодні забрала з пошти останню “підфорумну” посилку – від видавництва “Богдан”. Результати мого порівняно скромного шопінгу виглядають отак. Усе, крім Бічер-Стоу – новесенькі новинки, дещо вже прочитано (а щось з цього – піде на обмін), інше – чекатиме на свою чергу. Для почуття “Задоволена, як три стада слонів” дечого все ж таки не вистачає, але в цілому – уняня!

І, оскільки дещо з вішлиста повикреслювалося, треба його поповнити.

Під катом буде мій “післяфорумний” перелік: те, що не потрапило у попередні огляди. Бо запізно анонсували. Чи надто тихо. Чи я просто не звернула увагу на потенційно цікаві книжки. А про них треба знати.

Наприклад, із запізненням дізналась, що одразу дві книжки вийшло в Євгенії Кононенко. В одному випадку – невеличкий роман (уже маю книжку, писала про неї), в іншому – збірка (а буде ще третя книжка, яку готують до друку).

    

А найприкріше “запізнення” – це тревелог Галини Пагутяк про Стамбул. Стамбул! (пішла плакати) (вже маю книжку – пост про неї)

А ще “Фоліо” переклали книжку, через яку я вже давно ковтаю слину.

Як я примудрилася пропустити книжку Олі Гнатюк про воєнний Львів – ще досі не зрозуміла.

Потенційно цікаво виглядає й похід “Астролябії“ на Польщу.

А у “Старого Лева” – поетична збірка про війну, очима дитини,

та дитяче “кантрі-фентезі” на відчизняному матеріалі (і тут спокусилася).

Хм, про що я забула цього разу?

А ще ж є купа прикольних книжок, написаних чоловіками… І класика, і ультра-сучасне (а окремим рядком – нова книжка Володимира Арєнєва, на яку в мене банально грошей вже забракло – Конні Вілліс виявилася дорожчою, ніж очікувалося). Их! Проте, ні, оголошую книжкову дієту. Уже, мабуть, до зимових свят, якщо втримаюся. Бо там “Урбіно” обіцяють третю книжку Йоанни Ягелло, а мені вона конче треба для річного челенджу.

Зберегти