“Еволюція Кальпурнії Тейт”. Між місіс Бітон та Дарвіном

Не встигла я взяти участь у ФБ-розмові про дитячі книжки, придатні для дорослого читання, як ще одна така впала мені на голову. Причому це не янг-адалт, що складає помітну частину мого регулярного читанні. Ні, звичайна собі книжечка для середнього шкільного віку – із відповідними героями-дітьми, дещо міфологізованими героями-дорослими та із нормальним для цього віку колом проблем. АЄОЄ.

Кальпурнія Вірджинія Тейт (11 років 9 місяців) – дівчинка із найбагатшої родини в маленькому містечку на соняшній Техащині. Майбутнє Келлі Ві – з точки зору дорослих – виглядає безхмарно: підрости, сплести кілька миль шкарпеток, почати виїжджати та вийти зрештою заміж. От тільки якоїсь літньої днини найстарший брат дарує дівчинці Щоденник Спостережень. Хто читав автобіографічні повісті Джеральда Даррелла – легко спрогнозує подальший розвиток сюжету.

Еволюція Кальпурнії Тейт” – це милий, повільний та трохи аж надто дидактичний роман виховання правдешньої юннатки з потенційної Southern Belle. Практично маст-рид для юних даррелломанок (шкода, цієї книжки ще не було в моєму дитинстві) – хоча б тому, що доводить: не всі “джеррі” конче мають бути хлопцями. Гарна книжка, а ще й виховує спостережливість, увагу до всіх видів ближних наших і здорову злість.

Здорова злість знадобиться в першу чергу дорослим читачкам. “Еволюція…” належить до цікавого напрямку сучасної дитячої літератури, який найпростіше називати “Фемінізм для найменших”. І Жаклін Келлі працює з матеріалом, як на мою думку, набагато охайніше, ніж деякі письменниці, чиї книжки спрямовані на старшу аудиторію. Кілька років тому я ледь не розбила ніс фейспалмами під час читання “Великої та жахливої краси” Лібби Брей: там правильні загалом ідеї презентуються настільки нав’язливо, шо нуйогонафіг. А тут – ні, усе гарненько й чепурненько. У малої Кальпурнії ще навіть підліткового бунту немає: вона не вважає себе кращою за “домашніх” дівчат, що думають лише про рукоділля. Вона просто не може визначити своє місце у світі і лише тихенько запитує: а чи може дівчинка вчитися в університеті…

Ну не похожа я на остальных девчонок. Я совсем другая, другой вид. Не собираюсь быть как они. Но, выходит дело, придется. Занимайся домом, мужем, детьми. И думать забудь о том, чтобы стать натуралистом. Откажись от Дневника, не ходи на любимую речку. И тогда останутся только шитье и готовка, все то, что они меня заставляют делать, все занудные занятия, которых я пока ловко избегаю. Меня бросало то в жар, то в холод. И не будет никакого Растения. Жизнь летит под откос. Как я раньше не догадалась. Меня поймали в ловушку. Прищемили койоту лапу.

Та разом з тим письменниця доволі ненав’язливо розставляє жииирні акценти. Наприклад, дідусь – гуру від натуралізму, що листувався із містером Дарвіном та містером Беллом – жалкує, що одразу не розповів онуці про жінок-учених. Дід там взагалі класний, нехай і виконує функції бога з машини… Найцікавіший образ серед дорослих там мама Келлі Ві: абсолютно загнана господиня дому (семеро дітей, з них шестеро хлопці, ну я думаю!), що ховається від реальності в мігрені й патентовану дамську мікстуру від усіх хвороб.

Часто даже приходилось прибегать к патентованной микстуре. Пары столовых ложек обычно хватало. Сал Росс однажды спросил, буду ли я тоже принимать микстуру, когда вырасту и стану леди. Мама ответила загадочно: «Быть может, Кэлли это не понадобится».

Тож з одного боку в книжці мамин світ – пироги, плетіння мережива, заняття музикою та мрії про сезон, якого в пані Маргарет свого часу не було – концентрована “місіс Бітон” (хоча в книжці йдеться про інший посібник із  ведення господарки). З іншого – чарівний дідусевий світ. Самогон з пеканських горіхів Келлі Ві мало турбує, а от книжка містера Дарвіна, світляки, дивні жовті коники, метаморфози метеликів, механізми сприйняття часу та абсолютно новий вид горошку – оце справді вартісні інтереси, а не всілякі дурниці.

В нашей скромной лаборатории мы занялись делом, а в парадной гостиной тем временем разыгрывался брачный танец.

– Смешно, что девушкам полагается быть красавицами, – заметила я. – У животных красоту наводят мальчики. Посмотрите на кардинала. Или на павлина. Почему у людей совсем не так?

– Потому что в природе обычно выбирает самка. Вот самцу и приходится наряжаться в самые яркие перья, чтобы привлечь её внимание. А здесь твой брат выбирает среди девушек, вот они и наряжаются, чтобы он их заметил.

– Столько работы! Все эти платья, шляпки. И ещё причёски. Когда мама меня причёсывала перед концертом, уйма времени ушла. И корсеты! Миссис Парсонс то и дело летом теряет сознание, и всё из-за корсета. Не знаю, как дамы их выносят.

Хороша дівчинка – Келлі Ві, а час, в який вона живе – самий кінець 19 сторіччя – дозволяє повірити, що все в неї вийде, якщо дуже захотіти й родина підтримає. У книжки є продовження, але, судячи з усього, події там розвиватимуться повільно, то й не факт, що Жаклін Келлі піде шляхом Джоан Роулінг й доведе героїню до дорослішання й тріумфу (ну або фіаско – але це було б жорстоко). От би ще хтось з українських видаців взявся за цю серію – “Старий Лев” (і так, щоб з ілюстраціями) або, скажімо, “Урбіно” – про Кальпурнію Тейт незрідка згадують поряд із Енн Ширлі… А поки що – ще кілька цитат під катом. Про дівочі освітні стандарти, правила життя та специфічні кар’єрні перспективи.

Про освіту:

Мы проходим чтение, письмо, арифметику, чистописание. Да, ещё нас учат хорошим манерам. У меня «удовлетворительно» за осанку и «неуд» за носовой платок и напёрсток. Мама очень переживает по этому поводу.

І ще про освіту:

Микроскоп был немалой редкостью и стоил больших денег. В школе у нас его не было. Могу поспорить, что сейчас гляжу на единственный микроскоп между Остином и Сан-Антонио.

– У нас в школе нет микроскопа, дедушка.

Он даже сразу не ответил.

– Нет микроскопа? Не понимаю я современную систему образования.

– Я тоже. Нас учат шить и вязать. И ещё хорошим манерам – заставляют нас вышагивать по комнате с книгой на голове.

– А я-то думал, что книги лучше усваиваются при чтении.

Про дитячу працю:

– Почему меня приставили к младенцам? Я тоже могу бегать с поручениями. Почему бы мне тоже не заработать?

– Потому что ты девчонка, – Ламар носом чуял потенциального конкурента.

– И что с того?

– Девчонкам не платят, – хихикнул Ламар. – Девчонки не голосуют, и им не платят. Девчонки сидят дома.

– Не забудь об этом рассказать в школе, – я очень гордилась своим ответом. – Мисс Харботтл же платят.

– Это совсем другое дело, – фыркнул Ламар.

– Чем оно другое?

– Ну, просто другое.

Чем другое, чем? А, Ламар?

Я выкрикнула последние слова так громко, что усталый отец в надежде обрести наконец минутку покоя сказал:

– Ну, хорошо, Кэлли, я буду платить тебе никель в день.

That’s my girl! Мені також платили за сидіння із Мєлкім 🙂

Про дорослу працю:

Телефонная компания Белла поместила объявление в газете. Требуется телефонистка, надёжная, трезвая, трудолюбивая молодая особа в возрасте от семнадцати до двадцати четырёх лет. У компании явно был немалый опыт никуда не годных сотрудников – телефонистов обычно набирали из телеграфистов, известных своей грубостью, неаккуратностью и склонностью к выпивке. И даже соединить толком не могут.

В объявлении также было указано, что эта леди должна быть высокого роста – факт, вызвавший немалые пересуды, вежливые и не очень. Невероятное жалование – шесть долларов в неделю с полным пансионом. Шесть долларов – девушке! Не кучеру, не кузнецу, а девушке! И работа в помещении. Неслыханное дело! Деньги, почёт, независимость. Что может быть лучше?

Про право вибору:

Жалко, что человеческим детям не дают права выбора – мальчик или девочка – в личиночном состоянии, скажем, пока не исполнится пять лет. Посмотришь, как живут мальчики и девочки, точно выберешь быть мальчиком.

Про домашню працю:

– Мама, я тоже хочу печь пироги! – закричал Джим Боуи.

– Мальчики пирогов не пекут.

– А почему?

– Им пекут пироги жёны.

– А если у меня нет жены?

– Дорогой мой, будет у тебя отличная жёнушка, когда вырастешь, будет печь тебе прекрасные пироги. Кэлпурния, пожалуйста, порежь пирог.

А если и мне завести жену? Неплохая идея.

І про задоволення:

Наступит день, и у меня будут все книги в мире, полки и полки книг. Я буду жить в башне из книг. Буду читать весь день напролёт, читать и есть персики. А если юные рыцари в доспехах и на белых конях осмелятся явиться ко мне, чтобы умолять спустить вниз мои длинные косы, я буду пуляться в них косточками, пока они не уберутся подобру-поздорову.

Мені подобається ця дитина!

One thought on ““Еволюція Кальпурнії Тейт”. Між місіс Бітон та Дарвіном

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s