Цьогорічний Книжковий Арсенал мав такий спокусливий вигляд навіть в анонсах, що під нього довелося розробляти детальні букшопінгові плани. Мої регулярні вішлисти – це просто орієнтир в світі цікавинок. Але суворе життя й обмежені бюджети тихцем пропонують понавигадувати собі правил-обмежень. І добре, що пропонують. Пам’ятаю свій перший Форум, протягом якого я встигла купити все те потенційно цікаве, яке нормально вписувалося в межі заброньованих витрат, і навіть не спітніла. А вітрини новинок КА-2016 шалено радували великою кількістю необов’язкових класних книжок. Попри всі проблеми книжкового ринку, ми нарешті дожили до того моменту, коли серед багатьох варіантів можна обирати справді бажане та ще й купа некупленого лишиться.

Перепрошую за ліричну преамбулу. А тепер будуть слайди.

Усе, що притягла виключно для себе. “Порох із драконових кісток” люб’язно позичила Даша з BeautyAndGloom), усе інше – книжкова частина покупок. І за цим стосиком можна вже робити деякі висновки про мої маленькі правила букшопінгу.

Найсуттєвіші корективи споживацьких стратегій забезпечилим два фактори. Перший – дворічний вже мораторій на купівлю російських видань. Другий – #bookchallenge_ua та мої додаткові обмеження. Саме тому книжки купувалися виключно українські й бажано – жіночого авторства. Але й таких дуже багато, тому на Арсеналі були використані додаткові обмеження.

Правило №1: не купувати більше однієї книжки в одного видавництва. Done.

Правило №2: не купувати книжки, які легко купити в будь-який момент. Майже виконано, адже і в Урбіно, і у Видавництва Анетти Антоненко є зручні інтернет-книгарні, але щодо їхніх книжок я собі зробила “знижку”, бо довго чекала саме на них. Але це тимчасове правило пояснює, чому тут немає жодної книжки Видавництва Старого Лева (я ще на знижку не назбирала!), КСД чи Фоліо.

А тепер ближче до діла.

Правило №3: не купувати нонфікшен, якщо я не збираюся його читати: ось-ось, вже наступною книжкою! Саме тому нехудожню літературу я останніми роками купую вкрай нечасто. Та не цього разу.

На Андреа Чалупу я заглядалася давно, і ця крихітна книжка вже наполовину прочитана.

А в другому й третьому випадках йдеться просто-таки про втілені мрії. Перевидання давно вже раритетної Соломії Павличко та Вітольд Шабловський про постсоціалістичні країни (включно з ІБ – Історичною Батьківщиною) – це ж однозначні маст-хеви, як тут встояти?

Перед художнім встояти також нелегко. Правило №4: якщо українською видають цікавий комікс – треба бігти й хапати.

Правило №5: якщо українською видають модний бестселер із хорошою критикою – бігти за ним необов’язково. Оу, зачекайте, там цікава тема, ще й розглянута в про-жіночому розрізі? Окей, беремо, загортайте. (А ще у НФ дорогі, проте дуже класно зроблені книжки).

Правило №6: хай живуть небуденні (з тематичної чи стилістичної точки зору) дитячі та підліткові проекти! Дитяча книжка про Варшавське гетто? Цю також давайте!

Правило№7: чим екзотичніше – тим цікавіше. Постійні перегони “США vs Велика Британія” іноді відволікають увагу від небанальних країн та книжок, написаних не-англійською мовою. А таке треба терміново виправляти.

Правило №8: але особисті сентименти ніхто ще не скасовував. Де тут продають книжку про Ірландію?

Правило №9: проте про зобов’язання забувати також не годиться. Наприклад, десь за рогом чатує вікторіанське бінго.

Але також є правило №10, яке трохи подібне до правила №3: не купувати особисто не-актуальних книжок. Я намагаюся стримувати себе, й не гребти усе “потенційно цікаве, тільки я його прочитаю десь так за рік-два-три-п’ять”. А ще майже не перечитую, тому не беру книжки класу “О, нарешті це видали українською!”, якщо вже прочитала котроюсь іншою мовою. Саме тому на фотках немає жодної з гарячих фантастичних новинок. Ну не новинки вони здебільшого, не новинки! Сумно, якоюсь мірою непатріотично, але. Кілька років тому “свіжа” ідея “Тексти важливіші за бібліотеку” суттєво змінила підхід до книжкового шопінгу. Отак і з’явилися ці правила, які іноді бува дуже весело порушувати. Та не цього разу. Я – молодець.