Від Форуму, до якого я завзято збирала відомості про новинки, минуло вже майже три місяці. Гадаю, вже час формулювати новий вішлист. Тим паче, що він буде чесним вішлистом. По-перше, свята вже на порозі, а кращий подарунок – це книжка. По-друге, у мене все одне рецидив мораторію на купівлю паперових книжок, тому тут я сама собі не конкурентка.
Вішлист цього разу вийшов якимсь аж надто строкатим. І в жанровому сенсі, і навіть в… часовому? Адже тут є книжки, які вийшли до Форуму, а я їх просто не помітила. Але також частина видань – це лише анонси, в кращому випадку відкриті до передзамовлення. Проте традиційно – хочу все.
Ну, от наприклад, хочу тепла, а тепло останнім часом у мене асоціюється з фільмами/серіалами/книжками про Африку. Одна така книжка має ось-ось вийти – роман на документальній основі, присвяченій доньці місіонерів фермерів, якій закортіло літати (ура, Санта приніс книжку! – а тут пост про неї).
Схоже, африканська тема Нашому формату добре зайшла. Але не лише вона. Видавництво вперто торує шлях до вузького кола моїх фаворитів – тобто таких, що найкраще потурають моїм трохи екзотичним смакам. Останній рік пройшов під знаком: “А що сталося, що НФ видає стільки цікавезного жіночого фікшену?”. Не знаю, хто добирає ці проекти, але цим людям треба відправляти вітальні листівки. Чого це мене так розпирає? Селесте Інґ виходить українською!
“Несказане” – це з тих випадків, коли я переконую себе, що ось-ось прочитаю цю книжку англійською, бо якжеж можна таке не прочитати (і йду читати щось фентезійне). А тепер і гострої необхідності нема. Фух. (Не втрималася, передзамовила, і навіть мораторій на закупівлі не завадив – пост про книжку)
Далі в програмі:
- в категорії “естетичний екстаз” панує Оксана Була. “Зубр” вже вийшов (і уже у мене), “Ведмідь” на порозі, хочу-не-здужу.
- нічого надзвичайно цікавого дорослого в планах ВСЛ поки що немає, а от із підліткового потенційно приваблива нова книжка Енн Файн – про дорослішання та психологічну сепарацію двійнят (уже маю книжку – і відгук є).
- знову категорія “підліткове” – тільки цього разу “підліткове антиутопічне”. У мене складні стосунки з книжками Сесілії Ахерн (зазвичай вони вписуються в межі “От навіщо було шмарклями псувати прикольну ідею?”) – але “Таврована“, попри банальність сюжету, підгодовує деякі надії. (І таку книжку маю – писала про неї тут)
- якщо рушати далі в бік мас-сегменту, то завжди готові допомогти: а) КСД. Наприклад, дорослим романом Ґейл Форман. Підліткові її романи якось не дуже приваблюють, а тут вічно-зелена тема втечі з дому дорослої людини. Треба брати.
- а от з орієнтальним фентезі, що я його почала захоплено ковтати, в них невеличка проблемка. Продовжую волати посеред пустелі: чому-чому-чому російською? (І цю вже подарували)
- б) ще є КМ-Букс. З романтичними бестселерами
- сімейними драмо-трилерами (так, це та сама Ліян Моріарті, інша книжка якої отримала приз читацьких симпатій на ГудРідз).
- “просто” трилерами (уже маю книжку, і написала про неї)
- продовженням краєзнавчої серії
- і, зрештою, трохи несподіваною високою полицею. Це ще одна приємна несподіванка формату “О, англійською так і не прочитала”. Маю цю книжку.
- тему тієї високої полиці підхоплює Видавництво Анетти Антоненко. Але тут вже щирі сюрпризи: сюрне франко-канадійське… І цю маю.
- шведська п’єса на античний сюжет…
- … та сербська п’єса про Мілеву Марич – жінку, щодо масштабів внеску якої в сучасну науку точаться запеклі суперечки (а цю поки що лише уже маю книжку).
- мабуть, це і є основне. Правда, ще можна звернути увагу на новеньке молодшо-підліткове із зимовим колоритом (і цю книжку маю (відгук можна глянути тут)- гарний вийшов вішлист, результативний).
- або на збірку святочних оповідань Люсі Мод Монтгомері
- або на невмирущу дитячу класику (щоправда, “Петрик” – це щось занадто. Але стаття на Читомо про домашніх тварин відомих письменників все одне розбила мені серце. Не можу тепер спокійно дивитися на ілюстрації Поттер).
Тепер, мабуть, точно все – треба вчасно зупинятися. А ви вже склали вішлисти під ялинку?
Vaenn's Bookblog 
Класний вішліст, відловила собі ідей для подарунків, навіть забагато. Ну а перші дві книжки хочеться собі.
Чогось такого від Беатрікс Поттер і чекала (особливо у статті, яка розпочинається з Росетті і вомбата, про долю якого стільки моторошно-смішних чуток ходить) – художники, одним словом.
Давно хотіла привітатися – дуже люблю Ваш блог!
ПодобаєтьсяПодобається
Добре, що не лише мені на користь )
Щодо художників минулого, які знання з анатомії в багатьох випадках отримували ееее безпосередньо, я сумнівів не мала. Але препарувати домашніх тварин, добре знайомих, з іменами – гризуноманка в мені обурено репетує.
Рада вітати ) Дякую, що читаєте!
ПодобаєтьсяПодобається