Магічний реалізм по-українському, або ж “Старосвітський роман” із дивним позіціонуванням

Мої читацькі шляхи ходять дивними манівцями, регулярно повертаючись на свою… тему. Здається, читання історичних мелодрам українських письменниць потроху перетворює мене на Human-Guinea-Pig – піддослідного кроля, якщо по-нашому. І не те, щоб там взагалі було все настільки сумно, але… Не так часто цікаво читати рівно ті самі книжки, які подобаються моїм бабуням… І тим веселіше опинитися в ситуації, коли цілком “моя” книжка ледь не просвистіла над головою, бо мала дуже необнадійливий вигляд.

28367340

Охайне й по-своєму стильне оформлення “Звичайника” разом із анотацією конфіскували на вході всі сподівання почитати щось бадьоре й прикольне. Стримані фотоматеріали дев’ятнадцятого століття не лише натякали на сюжет формату “Кров-біда-безмежна туга”, що його так полюбляють в наших літературі й кіно, але й – як з’ясувалося – нафіг забивали власну ефектність тексту. Про монструозний спойлер прямо в анотації краще промовчу. Для тих, хто таке створює, має бути окремий казан у пеклі – і без фуфлону! Ну, думаю вже зрозуміло, що невеличка книжечка не є тим, чим здається з першого погляду. Це не опра-стайл мелодрама про страшні давні часи, як вже ввижалося. Нє, це симпатичний й дуже світлий (попри змалювання доволі страшних речей) більдунгзроман у квазі-історичних (в хорошому смислі) декораціях.

(Оця часова непевність, яка м’яко критикується в передмові, направду класна штука, бо вона створює майже міфологічний хронотоп-уроборос “Люди жиють – люди бідують – пани лютують – держави чубляться – татари скачуть – а люди жиють…” За схожим принципом написана “Земля благословенна” Перл Бак – і нобелівську лавреатку за це також шпиняли… І спалах історичної конкретизації на останніх сторінках має бути для розслабленого вже читача підбадьорливим ведром з холодною водою, а не – най їх жаба копне – підтвердженням спойлерів з анотації!)

Але я не про те. Отже – незрозуміло коли і майже невідомо де (здається, десь на Поліссі, але хіба це справді важливо…) 12-річний напівсирота Устимко зачув поклик Дороги і пішов у сезон поводирем до сліпого кобразя Мартина. Оцей Сезон – одне літо пригод та поневірянь – і складає весь сюжет, протягом якого Устим знайомиться з купою незвичних людей, взнає цікаве, оминає небезпеки та зустрічається із надзвичайним.

(Перепрошую, але я знову про позіціонування. Дуже цікаво було б подивитися на “Звичайника”, виданого у яскравішій обкладинці та зі стриманими ілюстраціями – але в підлітковій серії. Чомусь здається, що таке просування пішло б веселіше, бо зараз певності із цільовою аудиторією ніби й нема… Чи у нас на полі а-ля Рутківський видавці грати бояться?)

Надзвичайне (поряд із екскурсами в народно-альтернативно потрактовану християнську мораль) – це один з головних героїв твору. Нарешті! Нарешті мені трапився цілком повновісний український магічний реалізм – із тим невимушеним чудесним як повсекденним, яке за бажання можна пояснити раціонально, але чи треба? Бо Лілія Мусіхіна (що спеціалізується на етнографічному нонфікшині) створила дуже органічний запилюжений світ Дороги, де кобзарі мають укласти угоду із чортом (люди подейкують!), пошесть їздить каретою та гукає під вікнами, квітка папороті цвіте і пахне, а надто приязне до людей вовченя таким не з дуба впало…

Якщо подумати, то нічого аж такого в цьому тексті нема: ну українські реалії, ну історія дорослішання, ну приємні персонажі та симпатичний сюжет (не без провисань, але)… А от якесь воно правильно вибудоване й дуже затишне. Не в тому сенсі, що комфортно-солодке читання, ажніяк, а просто як добре припасована рукавичка на свідомість налазить. Мабуть, читачка-я саме такого шукала/чекала. І із задоволенням почитала б продовження (а з найбільшою насолодою не сіквел, а приквел  про мати Устима – стихівничу, там така фактура пропада!). Але щось не впевнена, що воно буде – із огляду на часи…

 

Різдвяний шопінг. Як пережити замовлення в інет-книгарнях видавництв

Мене нещодавно питали, чи замовляю я книжки напряму у видавництв, і як там із сервісом. Звісно, що замовляю, мені на пошту сходити простіше, аніж мониторити книгарні, а от сервіс… сервіс буває різним. І якраз зараз маю купку прикладів, які показують, де в цій сфері можна й треба шукати підводні камені.

Самій трохи дивно, але факт: цього року я дарую майже виключно книжки (так, це був спойлер). Підтримала відчизняного виробника на доволі солідні гроші, але без пригод не обійшлося.

Номінація “Швидко, чітко, а це шо таке?” йде в руки однієї з інет-книгарень, афільованих із Абабагаламагою (видавництво на сайті підкреслює, що торгує не власноруч, а то все лише партнери).

Оформлення замовлення відбувається просто. Купити можна з післяплатою, деталі та адресу уточнюють телефоном, відправляють швидко.

Сюрприз номер 1 – посилка йшла зі Львова (сама винна, могла б і уточнити). Сюрприз номер два – доплата за поштові послуги. Півкілограмова посилка, загорнута в папір, обійшлася в 25 грн. Воно ніби й небагато, але проблема в тому, що я добре знаю тарифи. Ну, просто для наочності: днями відправляла двокілограмову бандерольку за неповні 22 гривні – і майже сім з них пішло на конверт з бульбашками.

Далі:

Продовжувати читання “Різдвяний шопінг. Як пережити замовлення в інет-книгарнях видавництв”

Жінки та фантастика

У ЖЖ-спільноті ФемБукс просто зараз перекладають/викладають дуже класні єсеї із тематичного випуску LIGHTSPEED, присвяченого тому, як жінки “знищують” сайфай. Від деяких хочеться плакати: чи то від безнадії, чи то від захвату – всі ці жінки – попри все – стали письменницями.

Ненсі Джейн Мур про американський ринок:

Редакторы, которые утверждают, что женщины присылают меньше рассказов, чем мужчины, и что они покупают рассказы, присланные мужчинами и женщинами в одинаковой пропорции от количества поданных рассказов, возможно, говорят правду. Но хотя они не ставят своей целью принести вред женщинам-писательницам, остается тот факт, что каждый раз, когда я беру в руки выпуск какого-либо журнала, я вижу там больше рассказов, написанных мужчинами.

И в большинстве антологий я тоже вижу больше рассказов мужского авторства, даже в антологиях лучших рассказов за разные годы. И я вижу больше рецензий на книги, написанные мужчинами, и это документально подтверждается каждый год. Конечно, это все относится и к мейнстримовой литературе, особенно все, что касается рецензий.

Получается, женщины посылают меньше рассказов, потому что они видят такие расхождения? Конечно, видят. Даже те женщины, которые всю жизнь вышибают своими плечами двери, на которых написано: “Девочкам нельзя”, устают от постоянной борьбы.

Как это исправить? Нужно делать, например, вещи, подобные данному спецвыпуску журнала LIGHTSPEED. Признавая – и поощряя – тот факт, что истории, расказанные женщинами, будут отличаться от классики так называемого Золотого века фантастики.

І тут мені стало соромно, що я так нічого не написала про “Голем та Джинн” та інші хороші книжки. Бо ж це єдине, що я б могла зробити, та й того не роблю, хоча це нескладно. Shame on me. Я виправлюся, обіцяю.

УПД: і якщо така вже п’янка- письмово фіксую свої невиразні до того плани. Буду потроху вичитувати шортлисти Міфопоетичної премії (її списки мені якось найближчі “класово”) і розповідати про те, що ж навичитувала.

і знову про ринок

Днями про’книжковими інтернетами пробіг відкритий лист російських книжкоторгівців до керівництва ЭКСМО. Лист з приводу дорогенького нового Пєлєвіна.
Там загалом багато усякого цікавого: і намагання вирахувати ціну пєлєвінської сторінки, і міркування щодо самої книжки (але то здебільшого в коментах), і місцями слушні зауваження про те, що книжка за 555 ре на тлі камлань антипіратської кампанії виглядає трохи дивно.

То таке. Там про всяке. Але на один конкретний абзац я медитую вже декілька днів:

На наш взгляд, цена в 555 рублей явно завышена, к этому мы вернемся чуть позже, но не это поражает в Вашем предложении. Средняя «цена входа» в магазин — 440 рублей. Соответственно, Вы предлагаете магазинам, не аффилированным с «Эксмо», зарабатывать на книге Пелевина 115 рублей, или примерно 25%. Средняя наценка в российских магазинах колеблется между 38% и 100%. В среднем — 70% (это соответствует 40% скидки от фиксированной цены книги в европейских странах). (про “знижку від фіксованої ціні” теж є у коментах)

Нічьо так. Скромно.

і знову про ринок

Минулого тижня із подивом дізналася, що перший том Мартінової Пісні – Гру престолів – було видано українською ще наприкінці лютого. Із подивом – бо видали книжку якось… Тихо. Нє, новина сайті видавництва є – якщо її пошукати. І в крамницях подекуди є. І за день чи два потому томисько дошкандибало до персонального баннера на Якабу (у другій половині березня, нагадаю).

Супер! На тому ж таки Літакценті вихід книжки жваво обговорюють чи під новиною про камео Мартіна в серіалі, чи під ще жовтневим! анонсом видання. Інформаційна підтримка – за межею фантастики. І то маючи такий потужний паровозик, як старт третього сезону. Український книжковий бізнес бессмысленный и беспощадный працює цікаво. Фоннати і так побіжуть купувати? Та вони здебільшого вже прочитали, а чи велику касу можна зробити на самісіньких патріотичних почуттях…

А я тут якраз останніми маюся. Брати чи ні, який переклад? Може, хтось вже щось чув, щось гортав (запропоновані видавництвом сторінки з прологу не вражають, але всяке ж бува), щось хороше про перекладача розкаже?

Електронні книжки. Лілея-НВ-едішн

Остапа несло. Дело как будто налаживалось (с)

Вивчення питання: де б його купити електронні книжки – неочікувано перетворилося на інет-серфінг в режимі _Слідкуй за знаками_

Отак, здається, вчора, я з подивом для себе дізналася, що можна купувати книжки Лілеї-НВ. Далеко не всі, але є з чого вибрати, навіть попри те, що з однозначних бестселерів в електронній версії існує хіба що Московіада. Але і це вже – помітний прогрес.

Тож, в цьому випадку йдеться про таку штуку як СМС-шоп, в якому на головній обіцяють: Незабаром ми запропонуємо Вашій увазі широкий асортимент електронних варіантів книг популярних українських авторів сучасності, що видавались в нашому видавництві, таких як Юрій Андрухович, Тарас Прохасько, Юрій Іздрик та багато інших.

Тестувалася система на Дезорієнтації на місцевості того ж таки Андруховича. І…

Система працює. Усе просто і ясно. Клік на завантажити – обрати оператора – генерація коду для смски – знімають рівно стільки, скільки обіцяли – забиваєш код-підтверження – починяє тягтися книжка.

Несподівано зручно – смска є прямою сплатою, жодного тобі – покладіть гроші на Ваш особистий рахунок, тільки не дивуйтеся офігенній комісії.
Несподівано дешево – все по 5 гривень (плюс ПФ, ага).

Хороша ідея. Проте має свій мінус – одноформатність. Книжки пропонують лише у Dj-вюшках. Воно, зрозуміло, не для всіх недолік (Ну не люблю я його. Просто не люблю)… Та й в мене читалка його розуміє (хоча задоволення відверто сумнівне)… Але ж можна бути й ближчим до досконалості :Р

(куди б його іще податися? цікаво ж!)

Ринок, блін-2: Миті просвітлення

Несподівано виявилося, що сьогодні я маю час та натхнення (тм), тож совість змушує трохи деталізувати пост про крамницю електронних книжок.

Як я ще тоді казала, попри всі негаразди із вибором, з пустим віконцем завантаження того разу не пішла.

Урешті-решт купила двійко книжок українських авторів. І, зважаючи на обмежений асортимент, як на мене, це і є найбільш адекватний вибір. З одного боку, як небайдужий читач ніби й вітчизняного виробника підтримуєш (у своїх крадене-піратське читати… душа не лежить…).
З іншого – і сам залишаєшся задоволеним,особливо коли йдеться про книжки, що й так була думка купувати.
Тим більше, що за певних обставин обрати саме електронну книжку – може бути і простіше, і логічніше. Власне…
Що я купила і чому…

ринок, блін

Замість епіграфа:

Капитализм по своей сути – это система массового производства для удовлетворения потребностей масс. Товары льются на простого человека словно из рога изобилия. Капитализм поднял средний уровень жизни на недостижимую прежде высоту. Он позволил миллионам людей пользоваться благами, которые несколько поколений тому назад были доступны только немногочисленной элите.

Наглядный пример – развитие широкого рынка для всех видов литературы. (Людвіг Хайнріх Едлер фон Мізес)

Одним із найбільш _правильних_, корисних та приємних подарунків для такої книжкозалежної істоти як я міг бути тільки рідер. Моя давня мрія справдилася ще під день народження. Але минуло аж два місяці (і це не дивно, в мене нечитаних паперових книжок як… багато, да…), як я відчула в глибині душі попит і вирішила познайомитися з пропозицією. І відчайдушно подалася на вивчення вітчизняного ринку легальних електронних книжок…

… За годину _вивчення_ мені вже здалося, що краще б я того не робила. Бо навіть уявити не могла що з цим ринком у нас все настільки ой
а якже інакше?

nota bene

під блоговим записом Ірини Славінської про книжки та переклад побачила прекрасне
коментатор, підписаний як Красовицкий Александр, крім іншого написав таке:

С одной стороны, Гранты развращают в том числе и потому, что зачастую грантодатели не следят за результатом траты своих денег. С другой, если их не будет, рынок переводов совсем умрет. И издателям приходится дико экономить на переводах, если нет гранта. Могу даже сказать, что часто приходится дешево перевести книгу со сложного языка через русский или английский, чем дорого заплатить переводчику с финского или арабского при прямом переводе.

це чудово, я вважаю. хочеться обійняти разом усіх українських видавців та порюмсати з ними хором

але мушу щиро зізнатися: уже страшно? :Р

і вкотре про оригінальність…

оформлення
маємо мак’юенівську Спокуту

обкладинка ДВД

кінообкладинка від Ексмо

і вуаля – наша Кальварія

мораль: нащо довго думати! навіть якщо йдеться про якусь надзвичайно вишукану/вимушену маркетингову стратегію… ну нецікаво ж, йолкі!

усе луччєє – дітям?

якось між іншим чи то почула, чи то прочитала десь, що з видавництвом Махаон-Україна трапляється прикрість: замість перекладати книжки українською з оригіналу вони беруть за основу російськомовний текст

подумки побуркотіла: як жеж так можна! (а знаю ж – роблять видавництва таке, роблять – і з дитячою літературою в першу чергу) – та й забула собі. тим більше, що тамтешніх книжок, що були б мені цікаві, поки що не зустрічала

аж тут сьогодні поміж новинками на Якабу натрапила і на їх книжежечку – Дивовижна подорож Кролика Едварда. і щось мене смикнуло почитати анотацію. сюжет казки зацікавив. але власне текст справив майже гіпнотичне враження

(…) Потім кролик потрапляв у руки різних людей – добрих і злих, шляхетних і підступних. На частку Едварда випало безліч випробувань… (…)
протягом якогось часу я серйозно втикала: про яку-таку _частку_ бідолашної тварини йдеться? аж потім збагнула, що, мабуть, мова про _долю_…

то не знаю, як там тексти, а ось анотація – здається, перекладалася-таки з російської (а оце оригінал?). і ця _частка_… після машини не відредагували, чи шо?

і про оригінальність

видані книжки в один рік, то невідомо, хто встиг раніше… хоча видавці сера Артура взялися за картинку з більшим розмахом – в них через книжечку-окуляри-годинничок уся серія оформлена

місця треба знати…

сьогодні ми з чоловіком дісталися-таки до однієї з Петрівківських книгареньок _Усі книжки по 15 гривень_ (Льошка, пригадуючи дитячий досвід у Німеччині, для спрощення пояснення назвав їх _редуцірт_)

ну шо тут можна сказати… маленьке приміщення. багато поличок. море людей…
і дійсно – все по 15 гривень. і є, що взяти, тобто всіляка езотерика та масліт в покетах – це навіть не найбільша категорія… залишили ми там 200 195 гривень і задоволені, наче слони

моє Сонечко, власне, далеко від поличок із історично-популярними книжками відійти не зміг, нагріб купу усього прикольного.. може, й сам розкаже. одне зауважу – монографія “Сексуальная жизнь в Древнем Риме” за 15 гривень – це нічого так…

а сама я зосередилася на вертушках з асортиментом від “Азбуки”… прихопила собі декілька книжок, принципово не дуже виграючи (їхня ринкова ціна 20-25 гривень, ну Кундера та Павич, може, дорожчі, бо ж модні…)… до класики в твердих обкладинках не дісталася – там натовп був шалений… прихопила, проходячи повз секцію дамського читва, томик Гавальди (давно хотіла глянути, що то є) та вже зі столу продавців схопила Сарамаго…

а в дома вже вирішила подивитися, яка ж в нас така економія. в якості контрольної групи взяла Ікс-букс – цілком собі середня за цінами та асортиментом інет-книгарня…

Гавальду, яка _загалом_ коштує 48 гривень я сприйняла спокійно і з посмішкою… а от коли подивилася скільки треба віддати за конкретне видання “Євангелія від Ісуса” (Махаон, 2005, суперобкладинка, привозять під замовлення), то на хвилинку втратила вміння говорити. 126 грн. сто двадцять шість гривень! ну добре, може, крамничка просто Сарамаго не любить, але дешевшим від 70 я його давно не бачила…

ось вам і редуцірт
треба ще повернутися, багато до чого просто очі не дійшли…

споживацьке…

пробіглася я одним з запорізьких книжкових супермаркетів (з групи “Емпік”). чутки підказали, що там непогано та недорого представлена моя улюблена серія романтичної прози – такі спеціфльні книжки, що їх треба вживати ввечері під ковдрою та із ромашковим чаєм та шоколадом під рукою…

два спростереження.
1 – української літератури _аж_ цілий малесенький стеникд… майорять там переважно Жадан, Дереш та Лада Лузіна… дивно, в інших мережах все не так вже й погано, наскіки я пам’ятаю… україномовні переклади ж відсутні як категорія (щоправда, до дитячої літератури я не дійшла)

2 – менеджери як завжди вражають освіченістю. схотіла купити чоловікові подарунок. питаюся у дівчинки з відділу сучасної іноземної прози: А у вас Фрай є? дівчинка дивиться круглими очима (вже після того, як мама, що була зі мною? на асортимент української прози відреагувала вигуком: И это все???) і відправляє мене до секції фантастики. Нє, кажу, мені Стівен Фрай потрібен… дівчинка кидається в бік і зупиняє іншу, ніби трохи старшу за рангом: Ты знаешь, кто такой Стивен Фрай? дівчатка вдвох туплять у мене вже квадратними очима із відтінком класової ненависті – що я від них хочу – і відправляють на касу… фінальний акорд – місцевий комп сказав, що вони такого не тримають…

а я що… я нічого такого не хотіла

книжка – друг людини…

забігла сьогодні після роботи на міжнародну книжкову виставку на часть Дня незалежності, що в Українському домі… нуууу… не Форум. навіть не київська його версія… стендів багато, але насправді цікавих обмаль. до того, як розшукала-таки у чорта на рогах “Основи”, думала, що їх вже нема… новинок ще обмаль (хіба що Фоліо та Факт щось повикладували)… у стенда Піраміди дівчина агітувала мене їхати до Львова – презентації все одне будуть там… з того нового, що є, справді вразила хіба що основівська грубезна Історія Польщі Нормана нашого Дейвіса. (нашого в тому сенсі, що чоловік час від часу закохано гортає його Історію Європи на півтори тисячі сторінок). Відверто кажучи, грошей на польську історію стало шкода – вона розкішна, але 180 гривень, це щось не теє… міжнародність появилася у стенді Білорусі та купці російських стендів із стандартно-супермаркетівським асортиментом та подарунковими виданнями типу Красоты Орловщины. концептуально вчєпятлилося, але дивитися не стало… о! ще був стенд посольства історичної батьківщини, але народ з нього кудись розбігся. а то можна було б видурити щось друковане… а загалом народу мало, рух невиразний… хоча сенс відвідати захід є – набрала зо п’ять кілограмів не_новинок за бросовими цінами. особливо мене гріють минулорічні Опівнічні діти ))) о! з точки зору _бросових цен_ – мій анріспект Факту… продавати за цінами новинок книжки, видані декілька років тому… можна, але ж я знаю, де вони дешевші :Р