робочій тиждень після тижневої ж відсутності минув, то можна й розслабитися. аж на вечір, то я раптом згадала, що Різдво ось-ось, а я ще чоловіку (інші до Нового року чекають) подарунки не купила. вихідні мають бути насиченими…

але вечір п’ятниці тільки розпочався, можна зробити вигляд, що життя дуууже повільне…

ррраз: можна помилуватися симпатичною листівочкою із молодим красенем. maryxmas, дякую ))))

два: можна побавитися в кіноманіака. знайшлися добрі люди, які розуміють, що гортати топи фільмів і подумки малювати хрестики _ага, дивився_ – це незручно… тож отут можна повідмічати те, що ви дивилися із топ-250 ІМДб, а воно потім скаже, який то відсоток. свій навіть не публікую, 19 з чимось… так, я неосвічене, знаю )

три: можна увімкнути серіал. тіки не свіжий :Р я почала наново дивитися Гордість та упережденість 1995-го (ех, Колін Ферт зараз вже не такий) та перший сезон Pretender’a-Імітатора-Притворщика. Перший розслабляє, а другий… не очікувала, але він сприймається майже так же весело, як і 10 років тому… люблю місс Паркер…

чотири: як ліньки не стане, розповім про Відень. як стане – фотки покажу )

і чого б його зробити…

нє, Золотий компас – кіно нічьо, дивитися можна

але подумалося тут – яке все ж таки розкішне аніме можна було б зробити з Північного сяйва…
усі складові наявні. причому від природи – це я про епоху та стилістику. бо анімешне Earthsea, чесно кажучи, не пішло

зі: щодо українського перекладу – нічого так, читати можна, коли до помітної кострубатості звикнеш. але літредактори, як я дивлюся, люди нині не дуже задіяні. о! церковний діяч на ймення Джон Кельвін (чисто тобі англієць) порадував. хоча це дрібнички, порівняно із недавно читаним російським перекладом Таброна. йолкі, спеціальна серія букеровських лауреатів, ніби все обережно, трусяться, а в них столиця Перу – Лайма. повбивала б

купили Даррелла. читаємо вголос…

шкода, не знайшли _родину та інших звірів_, хотілося, щоб чоловік почав знайомство з самого початку. але так (The Whispering Land) теж нічого ) люблю пінгвінів :Р

зі: купили ж комплект класичних російських перекладів. та цікаво, а українською він є?

топ-250 Кинопоиска

від імдб-шного, зрозуміло, відрізняється дуже серйозно. набагато менше класики. радянське кіно в асортименті (Шерлок Холмс на декількох позиціях навіть здивував). менше драм, більше пригодницьких, комедій (Сам удома є), мила, бойовиків…

ближчий до народу, а не до кінознавців, коротше кажучи
тиць на перелік із моїми відмітками :Р

майже випадково сьогодні подивилася Miss Pettigrew Lives for a Day – англійська комедія положень про свіжозвільнену невдаху-гувернантку, яка волєю_судєб стає чарівною паличкою для співачко-актриски, що рветься на театрально-кіношний олімп…

симпатичний фільм із непоганими акторськими роботами. витримані жарти плюс романтика із дидактичним ухилом – своєрідно, але нічьо.

і що головне – фільм англійський. і за пропискою, і за характером. ні, не так. фільм – поствікторіанський, тим вирізняється поміж іншими.
адекватний сценарій, майже правильне життєзображення, місцями заважає певна театральність, але воно все таке – по-перше, камерне, а, по-друге, стилізоване за духом (шкода, не картинкою) під старе кіно. ну не під тридцяті, але під п’ятдесяті…

звичайно, це не мій улюблений Госфорд-парк. не ті стиль та клас. та все одне – тридцяті з їх шармом, гумором та музикою.
такого кіно дійсно час від часу вистачає. доброго по-старому )

зі: і шо цікаво – режисер – індус… хоча… в Енга Лі вийшло зняти вельми симпатину екранізацію Остен, то чом би й ні…

если у народа есть юноша, который способен замуровать себя в стене крепости, страна эта и народ этот непобедимы…

цитатко отримано в результаті перегляду (правда, сьогодні, а не вчора) Легенди про Сурамську фортецю

на такому-от фольклорі покоління грузин виховувалися…

у спеку добре йде східне кіно
все ж західний потяг до надмірної активності розвитку сюжету із потребою у ну_дуже_лінивому спогляданні корелюється погано…

ото подивилася сьогодні Чунгкінгський експрес – і як бальзам на спраглу душу
а тепер думаю: може, за Легенду про Сурамську фортецю взятися… актуально, до речі, з погляду на геополітичне становище )
тіки там теж не холодно, як би передоз не накрив…

це ж як треба втикати, шоб лише з програми Венеціанського кінофесту дізнатися, про факт існування нових фільмів Ароноффскі, Кітано та Міядзакі…

до рейтингу персонажів – власників романтично-сумних поглядів, які можна і треба імітувати в реалі – додався ще один
досі там були кіт у чоботях з другого Шреку та маленький лорі з Мадагаскару

а зараз ще й Волл-І.
тіки під нього косити важче – трішечки не та рухливість очей :Р

найнай чоловіків у жіночих ролях

собсно, поцуплений текст

стало цікаво, з якої саме стелі беруться ціни на книжки

раз
два
книжка одна. ціни – суттєво різні. навіть зважаючи на те, що в першому випадку йдеться про ціну видавця, все одне – в сім разів дорожче – це сильно…

тільки-но передивилися першу частину фільму. загалом і читалося, і дивилося воно стільки разів, що казати тут нема про що…
тому – суто технічне

1. коли я вирішила з респектних міркувань таки купити ліцензію, то, відверто кажучи, боялася, що на диск запхають виключно версію із старим радянським дубляжем (бо свого часу так накололася із Потопом, який дуже хотілося подивитися в оригіналі – а фіг)
нє, тут все як треба, оригінальний звук та дубльований російською. вірніше, _передубльований російською_, до того ж так, що перші хвилин п’ятнадцять я плювалася без зупинок.
в ітого: Ретт, Мелані, Мамушка, Ешлі + деякі персонажі другого-третього планів – цілком пристойно, Ретт так навіть добре
Скарлетт – ммм… мммм… ммммммм… звикнути можна…
Джеральд О’Хара+деякі персонажі другого-третього планів – це такий капець, що звук просто хочеться вимкнути…

але то таке, все одне ще передивлюся в оригіналі

2. усю дорогу думалося: йой, фільму наступного року сімдесят років виповнюється, ак дивиться і зараз на ура
нє, ну не стовідсотково на ура, зрозуміло…
і підступні думки: а перезняти зараз. а з нормальними батальними сценами. а з мальовничою облогою Атланти
а щоб було красивіше, епічніше, кровавіше.
а щоб виживання на фронті та за його межами ще більше за живе чіпали…
а
а власне це зробив декілька років тому Ентоні Мінгелла. зняв Холодну гору. моє бездушне серце нє впєчатлілось ні разу

ну то й фсьо. Вів’єн Лі зараз не знайти (Джоан Веллі-Кілмер – то було просто за межами добра та зла). і Кларка Гейбла. І Олівію де Хевіленд
не в картинці щастя… операторській роботі, спецехвектах
і не завжди навіть в режисурі…

і святе чіпати не можна…

медитую на старенький та занедбаний, але все одне – пристойний libido

занедбаний-занедбаний, а Im Juli, що не змогла стягнути з Інфостора, я з нього качаю

тож рекомендую. здається, все ж ua-ix (ліньки лізти перевіряти). середня швидкість від 500 до 800 КБ/с

із The Darjeeling Limited теж саме, що із Silk… ніби все є для того, щоб фільми вийшли класними. а нє судьба…

хоча в кожного є свої переваги… у “Шовка” – як завджи феєричний Альфред Моліна, та й врешті-решт сюжет та медитативність як спадок від Барікко

У “Дарджилінга” – атмосфера, Джейсон Шварцман та Оуен Уїлсон, який потроху переростає свої традиційну радісну дебільнуватість. тіки ще незрозуміло, чи на користь то досить прикольному комедійному акторові…

ну і спільний величезний плюс – обидва хвільми дуже красиві

мене таки вмостили дивитися першу серію першого сезону House M.D.
і мені сподобалося…

по-перше, я дитина, що зростала на ER
по-друге, куди там Клуні до Лорі… ну цей… усе в межах тенденцій переліку моїх улюблених муШШЫн-акторів )
по-третє, харизма героя (мізантропа соціопата наркомана класного лікаря) просто ой…

хоча, мабуть, стикатися із лікарем, що із задоволенням подивиться, наскільки швидкість вмирання корелюється із діагнозом, таке собі задоволення
але з іншого боку, з точки зору людини, яка дуже не любить лікарів – фсьо файно, отак і треба )

такшо, доведеться дивитися серіал, хоч я того і не люблю…

ЗІ: в гелікоптера вихідний :Р