Через об’єктивні причини давно не поповнювала рубрику “законопрожекти”, але сьогодні вже сил нема терпіти. Усі побігли – і я разом з ними. У порядку денному у нас поданий Андрієм Немировський законопроект №3139 “Про регулювання проституції та діяльності секс-закладів”.

NB: нагадую, що я не юристка; відповідно усе, що буде зазначено нижче, є особистою думкою фізичної особи, що має певні навички читання й дешифрування законопроектів, а також частково володіє властивою цій сфері езоповою мовою.

“Во первых строках” свого огляду мушу зазначити: це несерйозно. Якщо це чарівне нєчто нормально пройде Головне науково-експертне управління, то я – кульбабка. А от як специфічний піар (і є варіанти – проти кого) нічьо, може, добре зайти. Особливо, якщо коми на місця розставити.

Поїхали?

Продовжувати читання “Легалайз проституції: Ідіоти наступають” →

Іжачок таки вирішив пожувати кактус пояснювальної записки. Йой, вона ще краща, чесно слово!

“Свобода” така “Свобода”

У більшості областей України число смертей перевищує кількість народжуваності майже утричі. За останніх 20 років населення України зменшилося на 5 млн. осіб (з 52 млн. до 47 млн.). Якщо така демографічна динаміка триватиме, то через кількадесят років народ України складатиметься переважно з іммігрантів – вихідців з Азії. (тут і надалі болд мій)
Однією з основних причин таких невтішних демографічних тенденцій є легальність аборту.
Інший жЫр під катом

Про закони та аборти зараз модно – ну й нехай.
Тим паче, що широко разрекламований та спочатку майже прихований проект Журавського виявився набагато менш цікавим, аніж можна було очікувати від автора “про наклеп”. Там був вогонь, а тут – майже всі санкції, що існують у КК на сьогодні, тільки прив’язані до аморфного “незаконне (!) переривання вагітності”. Оскільки визначення незаконності у документі не містилося – то тут, зрозуміло, можна було б пофантазувати. Але навіщо – до Журавського долучилася “Свобода”, ну і цей… як “котят”.

Запам’ятовуємо (я їх ще просто не виділяю серед інших нових надбань) ці прізвища: О.М. Сич, Р.Б. Зелик, Р.Р. Марцінків – усі чоловіки, хто б сумнівався. Вони пішли навіть далі від недолугої версії “Спочатку заборонити, потім розібратися” Шкіля і вирішили невимушено залізти не лише в чужі труси, але ще й у голови.
Чому?

так вже вийшло, що час від часу (і не сказати, що дуже рідко) доводиться мені переглядати стрічку Законопроекти->Зареєстровані за поточний тиждень Верховної нашої Ради. і вже не вперше спадає на думку, що перлами, які там трапляються, треба бува й з людьми ділитися. адже багато чого чудового навіть до першого читання не доживає. а законодавця треба знати… з усіх боків треба знати )

наприклад, сьогодні серфінг приніс чимало цікавенького. між іншим – ідею увести віковий ценз для предентетів на виборні посади. але будь-які рацпропозиції тижня потьмяніли на тлі законопроекту номер 8598 із промовистою назвою Про заборону громадянам України придбавати предмети розкоші за кордоном

пояснювальна записка справді доставляє:

Необхідність прийняття цього законопроекту пов’язана з тим, що в той момент, коли Українська держава нездатна забезпечити виплату пенсій та компенсацій громадянам втрат від знецінення грошових заощаджень, на оплату комунальних послуг бюджетними установами, дотацій дітям-війни, деякі громадяни України дозволяють собі придбання за межами України предметів розкоші, використовуючи для цього кошти, що були вивезені за межи України шляхом уникнення оподаткування податковими органами України.
блаблабла і нижче:
Заборона придбання за межами України предметів розкоші громадянами України не лише дасть Україні можливість отримати мільярди доларів США, які українськими олігархами вивозяться за межи України, а і дозволить не підвищувати пенсійний вік і податковий тиск на дрібних та середніх підприємців.

ату олігархів! – погодилася я з депутатом-првдошукачем і подумки почала шукати попкорн
і як саме треба рятувати Батьківщину?