на прохання чоловіка :Р

топ-250 Кинопоиска

від імдб-шного, зрозуміло, відрізняється дуже серйозно. набагато менше класики. радянське кіно в асортименті (Шерлок Холмс на декількох позиціях навіть здивував). менше драм, більше пригодницьких, комедій (Сам удома є), мила, бойовиків…

ближчий до народу, а не до кінознавців, коротше кажучи
тиць на перелік із моїми відмітками :Р

Сестри Магдалини

врешті подивилася сабж
така собі якісно знята соціальна драма
про дівчат, яких в Ірландії ще у шістдесятих закривали до притулків із спеціалізацією _перевиховання грішниць_
загалом так передбачалося перевиховувати повій. а далі – як вийде… одна зганьбила родину тим, що стала жертвою згвалтування. інша насмілилася народити дитину поза шлюбом…

у фільмі і якихось жахіть страшних немає… і нелюдських тортур, на які очікує загартована дискурсом 1937 року уява…
просто перебіг буденних подій. і якраз від цієї буденності стає насправді страшно. через те, що ще у 20 столітті у Європі настільки нівелювалися права жінок. і від того, що останній з притулків Святої Магдалини закрили лише у 1996…

про патріотичне виховання…

если у народа есть юноша, который способен замуровать себя в стене крепости, страна эта и народ этот непобедимы…

цитатко отримано в результаті перегляду (правда, сьогодні, а не вчора) Легенди про Сурамську фортецю

на такому-от фольклорі покоління грузин виховувалися…

Nothing’s gonna change my world…

днями купили, а сьогодні подивилися Across the Universe

об’єктивно нічого сказати не можу
ну простенька лав_сторі
ну на тлі буремних шістдесятих
ну селебрітіз

але ж…
коли почуття та ідеї висловлюються через пісні бітлів, як тут можна лишитися байдужим
(моє дитинство, коли батьки могли піти гуляти, залишаючи мені платівку замість колискової, того б не зрозуміло)

пісень нібито 33
мало. багато чого улюбленого не взяли (а She loves you одним рядком – то взагалі неподобство якесь)

вразили Come together у виконанні Джо_нашего_Кокера
_I Am The Walrus_ Боно
госпел-версія Let it be
Арія Дядечка Сема I Want You

а для душі… чекання It Won’t Be Long, гімн нерозділеного кохання I want to hold your hand та шикарна антивоєнна Strawberry fields forever

і на цьому симпатичне не закінчується

зі: а сабж – просто улюблена пісня
ззі: пішла передивлятися епізодами

о!

подивилася нормально (колись починала й кидала) Im Juli

і такою знайомою здавалася мені нарвана сербка, шо жуть

полізла на ІМДБ з’ясовувати
виявилося, що знакомые все лица

Бранка Катіч

Чорна кішка, білий кіт, ага

фільмосховища…

медитую на старенький та занедбаний, але все одне – пристойний libido

занедбаний-занедбаний, а Im Juli, що не змогла стягнути з Інфостора, я з нього качаю

тож рекомендую. здається, все ж ua-ix (ліньки лізти перевіряти). середня швидкість від 500 до 800 КБ/с

Кхм…

Подивилася Скоріше б неділя!/Vivement dimanche! Трюффо
Вчєпятлилась

Зрозуміла, що треба врешті дивитися Хічкока, бо, боюся, не всі жанрові приколи впилюю

але ж не знаю, за що хапатися… чи має сенс копирсатися від початку, в хронологічному порядку. чи розшукувати щось конкретне…
иех, аби створити собі проблеми )

ех…

із The Darjeeling Limited теж саме, що із Silk… ніби все є для того, щоб фільми вийшли класними. а нє судьба…

хоча в кожного є свої переваги… у “Шовка” – як завджи феєричний Альфред Моліна, та й врешті-решт сюжет та медитативність як спадок від Барікко

У “Дарджилінга” – атмосфера, Джейсон Шварцман та Оуен Уїлсон, який потроху переростає свої традиційну радісну дебільнуватість. тіки ще незрозуміло, чи на користь то досить прикольному комедійному акторові…

ну і спільний величезний плюс – обидва хвільми дуже красиві

кашу маслом…

не думаю, що погані рецензії принципово псують враження від гарних фільмів. але коли я почитала, як “Життя” пише про Чотири місяці, три тижні і два дні спочатку стало весело, а потім сумно…

гех… там смачного багато…
але найбільше мене вразило, що спочатку рецензент мало на за кадрами переповідав сюжет третини фільму (чесно-чесно, про меблі згадував, про зовнішність), а потім серйозно так сказав: Но детальный пересказ сюжета не является целью этой статьи. Автор надеется, что кто-то из прочитавших ее, все же захочет посмотреть картину

вах… аж закортіло додати: людоньки, якщо ви почитали критику на книжечку, ви ж не забувайте – її також ще після такого можна почитати, ага…

ЗІ: а загалом… відкрила для себе ресурс… і насолоджуюся )

ЗЗІ:

Sedmikrasky Хітілової

свого часу пропустила на Кіноклубі, і знайшла лише зараз

их… нав’язливо нагадує, як іноді хотілося поводитися ще в дитинстві, але рішучості бракувало навіть тоді ) а дорослим жити – ще складніше…
а воно прикольно – грати за своїми власними правилами

а засмучуватися через салат дрібнички дійсно не варто
залишилося лишень в це повірити :Р

3:10 to Yuma

нарешті подивилася останню версію сабжа

а шо. правильне кіно про двох правильних мужиків. один гарний правильний мужик. інший – поганий.
і все правильно :Р

на мій подив, уперше сподобався Кристіан Бейл, досі я його сприймала переважно як додаток до інших акторів…

Зло за Коенами

На Фільм.ру спробували зробити цікаву штуку: виокремити з коенівських фільмів найнайзлодіїв. Тіко вони, клікодєли, окремою сторінкою кожного фігуранта зробили. але це можна виправити

Лорен Виссер (“Просто кровь”)

Частный детектив и наемный убийца Лорен Виссер, обладатель пижонской соломенной шляпы и зажигалки “зиппо” с гравировкой “Человек года”, был не столько исполнителем замыслов ревнивого мужа, пожелавшего избавиться от неверной супруги и ее любовника, сколько орудием самой судьбы. Впрочем, он же оказался и ее жертвой: хитроумный план Виссера (сначала одурачить, а затем и убить своего заказчика) стал причиной трех несуразных смертей, включая его собственную. Не теряющий самообладания весельчак, любивший к месту и не к месту поминать Россию (в которой люди работают всего лишь за 50 центов в месяц!), даже отправляясь в преисподнюю нашел в себе силы повеселиться над адресованной совсем не ему репликой: “Окей, мэм! Если я увижу его там, я обязательно передам ему ваши слова!”

інші тут