і про перспективи

відправила попередній пост і подумала: невже все справді так погано?

мабуть, що не так. але для того, щоб аматорський книжковий продукт був справді конкурентноспроможним він все ж таки потребує праці. і праці командної – кількох (нє, ну скільки треба) небайдужих людей, готових докласти зусилля для того, щоб зробити щось класне. навіть, якщо вони не впевнені в залізобетонному профіті.

думка про те, що хтось за ідею може створювати _на колєнкє_, щось дуже й дуже – єретичною насправді виглядяє лише на перші декілька поглядів. хоча самовпевненість великих видавництв фіг зачепиш :Р

але мені самій траплялися випадки, коли віртуальний продукт, створений за власної ініціативи творчого колективу, щиро тішив своєю якістю.
класичний приклад для наших палестин – електронна версія Нарисів бурси Антона Санченка – це ж книжка. яку дійсно приємно тримати у руках на екрані!

іншу гарну ілюстраціюї тези Можуть жеж, якщо захочуть забезпечує майже випадково знайдений мною переклад Півночі та Півдня Елізабет Гаскел. офіційно російською мовою (шо-шо? українською? жодної згадки не зустрічала) цей роман не перекладався. проте, коли я після бібісішної екранізації взялася шукати текст – я його знайшла. на сайті літературного клубу Apropos. маємо приємний текст, який язик відмовиться назвати фанівським перекладом. і фактично, думаю, він таким і не є. сайт, схоже – типова тусовка за інтересами. і головне тут, що інтереси – британська література, культура, звичаї та побут – переважно дев’ятнадцятого сторіччя. от і маємо – адекватний результат.
але для цього треба, щоб на цей результат працювали люди не лише небайдужі, а ще й такі, які знаються на тому, за що взялися.
було б таких більше – може, й у видавництвах справді зникне необхідність. та до цього ще треба дожити )

і про професіоналізм

(спочатку хотіла написати коментар. потім вирішила все ж таки пост. потім поїхала у відпустку, повернулася… але ж треба написати :Р)
майже тоді, коли я присмалювала _глаголом_ недоладний асортимент на українському ринку електронних книжок, чоловіка пробило на антикопірайт хейтспічі.раз і два
і ще тоді я подумала, що загалом із Льошкою згодна. але – далеко не в усіх деталях
чи не найбільше мене зачепила варіація на тему:

Если говорить, например, о книгах, я надеюсь, что по мере развития рынка цифровых книг и книжных магазинов, работающих по схеме, “выбрал книгу, обложку, распечатал, купил”, издательства если и не вымрут сразу, то будут вытеснены на маргинес – на рынок шикарных, подарочных, частно-библиотечных изданий и т.п.
і подальший висновок:
Не исключаю, что по ходу развития технологий, смысл существования издательств вообще исчезнет.

трохи поміркувавши, зрозуміла, що я як споживач літературної продукції поки що категорично не готова прощатися із видавництвами
і не готова, бо…

і про залежність…

сьогодні тридцять дев’ятий день, як я не купую книжок…
хто читає мій твіттер – міг бачити: підписалася я на два місяці
власне місяц минув легко та невимушено. а зараз – відчуваю – крутить, ламає, чогось не вистачає… такий собі абстинентний синдром )
і шо цікаво – мені є, що читати. і не у флібусті справа. дофіга паперових книжок, що купувалися раніше. плюс книгообіг. він, може, дерева не врятує, але людство в моїй особі – цілком.
та все одне. сумно дивлюся на схуднення стосів книжок до прочитання. моніторю видавничі новинки. слідкую за оновленнями на інтернет-книгарнях…

і думаю: шо ж я таке хворе? варіант відповіді?

засадниче

сьогодні на ЖЖ у Льошки несподівано активно встрягла в обговення теми купивати фільми чи качати собі з вільним сумлінням. хоча чоловік від початку писав трохи про інше

і от коли зіткнулася із прогнозованою точкою зору: “Хіба це не понти – збирати ліцензовану відеотеку” – вкотре замислилася над тим, чому я купую ліцензійні фільми. нє, я абсолютно не зразок законослухняності в цьому питанні, і зважаючи на масштаби користування трекерами, боюся уявити на скільки мільйонів (десятків мільйонів?) грошей я попала б, живучи в іншій державі
та й, на відміну від чоловіка, я більше схильна до гребування копірайтом саме у випадку відеопродукції з максимально практичних міркувань – з асортиментом та темпами ліцензування в нашій країні дивитися все, що мені цікаво, просто нереально. та якщо є можливість (в першу чергу фінансова) – я схиляюся до “купити”, а не “скачати”
вирішила нарешті взяти й занотувати оті міркування, хоча останніми роками програмних постів не пишу :Р
три пункти _чому?_ із прикладами з життя