2018 рік нас ще не покинув, отже підбивати книжкові підсумки поки що ранувато. А от глядацькі можна спробувати: я ще маю деякі плани на відвідини кінотеатрів в цьому році (а ще – на деякі серіальні новинки), але нехай вже. Хороший був рік, усе цікаве свіженьке в топ-18 не вмістилося. Так, у цьому списку буде саме свіжина – кіноновинки 2018 року (або ті фільми 2017-го, що у нас пішли в прокат пізніше, їх кілька таких є), нові серіали та найяскравіші, як на мій смак, серіальні повернення. З повернень і  почнемо.

Серіальні продовження

Мідж багато не буває. Другий сезон Marvelous Mrs. Maisel – це свято, феєрія і петарди на кожному кроці. Мідж знову смалить напалмом, але й другий план не пасе задніх. Що сподобалося: Джоела стало менше, у мами Роуз і менеджерки С’юзі прорізався бекграунд, Мідж почала непростий шлях не лише до комедійної кар’єри, але й до “Check Your Privileges” (їй не завадить). А ще, здається, я починаю розуміти стендап, це не той результат, на який розразховувала.

Знову проблеми. Корморан Страйк та Робін Еллакот повернулися на дві серії, щоб переказати “Кар’єру зла“. Продовжую вважати, що формат в 3 серії детективам мами Ро пасував більше, але що вже поробиш. Що сподобалося: динаміка між персонажами, спроба делікатно розповісти про трагедію Робін, а ще Метт Кінг, який уже капітально вжився в образ підстаркуватого панк-рокера.

Об’єднання заради майбутнього. The Expanse – це такий дивовижний випадок, коли кожен наступний сезон – кращий за попередній. Перший – кіберпанк-нуар, другий – космоопера з війнушкою, третій – космоопера з контактом та розширенням горизонтів. Що сподобалося: історія стала стрункішою і краще зрежисованою, спрямилася мотивація фракцій, красиво запаралелили різні сюжетні лінії. А ще побільшало (та поширшало) цікавих персонажок. Каміна Драммер – моя богиня на цей сезон.

Продовжувати читання “Гаряча вісімнадцятка. Найцікавіше, що я дивилася цього року” →

Фух, відгриміло, проголосували. Як каже постер, цьогоріч книжки-номінантки зібрали більш як три з половиною мільйони голосів (тихенько помріяла про репрезентативну читацьку премію в Україні, але до GCA теж є питання якраз по лінії репрезентативності). Енівей, місцями результати передбачувані до сліз, але в інших випадках подивитися на них було справді цікаво. Ну і вже можна укладати собі список гостромодного читання на перші місяці 2017 року. А заразом – влаштувати маленький тоталізатор: як гадаєте, що з високорейтингових переможців/номінантів ризикнуть видати українські видавці? Кінга не рахуємо, він уже є.

Номінація “Художня література“: цього року перемогла чергова родинна драма з трилер-елементом за авторством Ліян Моріарті (як її ім’я передає КМ-Букс, що взялися за один з попередніх романів). Truly Madly Guilty я не розглядала, як серйозний варіант на почитати, але чому б і ні. Утім всі мої фаворитки мотиляються в кінці першої десятки. А Girls – роман про дівчат-підлітків в секті Менсон-стайл, що я вірила в їхню перемогу, посіли лише третє місце.

Номінація “Детективи/трилери“: минулорічна сенсація, коли Короля забила, як мамонта “Дівчина у потягу“, не повторилася. На першому місці – “Кінець зміни” Стівена Кінга (треба вже хоча б “Містера Мерседеса” прочитати). До речі, на третій сходинці зупинилася та сама Рут Веа, яку почали видавати в Нашому форматі – а книжка, зрозуміло, інша.

Номінація “Історичні романи“: знову ж таки, без сюрпризів, хоча… Тут читачі ГудРідз вирішили солідаризуватися з National Book Award. Перемогла “Підземна залізниця” Коліна Вайтгеда. Оцю книжку справді хотілося б побачити українською. Між тим, Lilac Girls, до яких я ставилася з обережним оптимізмом, посіли аж друге місце. Круто для дебюту.

Продовжувати читання “GoodReads Choice Awards 2016. Чарівна двадцятка (та мої нещасливі фаворитки)” →

Днями на сайті ВВС були опубліковані результати опитування критиків, які визначали найкращі британські романи.

На прохання публіки, я спробувала нашвидкуруч перекласти одну з дотичних статей. Hephzibah Anderson намагається з’ясувати: як так вийшло, що перші три сходинки в топ-100 посіли книжки, написані жінками.

“Найпотужнішими британськими романістами є жінки. Принаймні такі результати демонструє організоване ВBC Culture опитування критиків, метою якого було сформувати сотню найвизначніших британських романів. Перше місце в ній посів “Мідлмарч” Джордж Еліот, слідом за яким йдуть “На маяк” та “Місіс Деловей” Вірджинії Вулф. Також місця у першій десятці обійняли “Джейн Ейр” Шарлотти Бронте, “Буремний перевал” Емілі Бронте та “Франкенштейн” Мері Шеллі, лишаючи місце для маневру тільки двом письменникам-чоловікам – Чарлзові Діккенсу з “Великими сподіваннями“, “Холодним домом” та “Девідом Коперфільдом” і Вільямові Теккерею із “Ярмарком суєти“.

Продовжувати читання “Найкращі британські романісти – жінки? (переклад)” →

• 20 номінацій. 10 пішли жінкам, 10 – чоловікам, але в номінації “Графічні романи” у переможця текст письменника, малюнки – художниці.
• Жінки перетягнули на себе ковдру серйозного фікшина. Хоча, маючи в активі новий роман Гарпер Лі, важко було сумніватися в результатах.
• читацькі симпатії цього року залишили чоловікам і сайфай, і фентезі, і горор. Boooring!
• зате у детективах/трилерах перемогла “Дівчина у потягу” із шаленим відривом: 106 тисяч голосів проти 32 з половиною Пола Гоукінс виграла… у Стівена Кінга. Моя фігєть, навіть при тому,що я сама за неї голосовала (цілком свідомо, знаю, що текст не блищить і взагалі “Ця клята комерція” – але. Це дуже цікава тенденція).
• з нонфікшином все сумно (там взагалі майже в усіх випадках нейтральні книжки посунули ті, в яких анотації виглядають цікавіше).
• а от підліткова література – жіноча царина. Одне шкода – серійн книжки мають непропорційно більші шанси (так, це я сумую за Uprooted).
• зате мідл-грейд дитяча література прибилася до чоловічого берега. Знавці, а скажіть, цього Ріка Ріордана варто читати, якщо 12 мені було вважай 20 років тому?
• і цей… здається мій to-read-лист тепер рознесе. Завчасно перепрошую в друзів з ГудРідз – додаватиму багато.

Усі результати – дивитися тут.

Копирсалася у старих постах, виправляючи теґи (ухтиж якою радісною ідіоткою я була вісім років тому, блоги та соцмережі – зло, вони все пам’ятають), і набріла на старий добрий книжковий топ-200 від глядачів ВВС. Пам’ятаєте, стосовно нього ще списи ламали: які йолопи його складали і тому подібне? Потім з’ясувалося, що це банальне глядацьке голосування, й надмір важливих для британців дитячих книжок та дивно популярних бестселерів стали зрозумілими. Але мені не про те йдеться.

Звернула увагу, що влітку 2008 в моєму “активі прочитаного” була чверть тих книжок. А я ж бо у нас знана англоманка, як нагадує попередній пост. Тому вирішила ще разочок пробігтися списком, аби визначитися: наскільки все змінилося відтоді. Шкода лише старі позначки не зберіглися, і оперувати доведеться виключно кількісними показниками.

NB: (Російськомовний переклад назв повиправляла, де точно знала. А зірочки – це наявність українського перекладу, який я бачила на власні очі – тобто це здебільшого книжки, видані протягом останніх 15-20 років. Якщо я щось упустила – кажіть, додамо із радістю. Найбільше цікавить класика, яку мали б перекласти за совка – Гарді, Стейнбек, їх не могли ж не видавати)

1. Властелин колец, Дж. Р. Р. Толкиен (*)
2. Гордость и предубеждение, Джейн Остин. (*)
3. Темные начала, Филипп Пуллман (*)

Продовжувати читання “Наша пісня гарна й нова. Нове прочитання старого топ-200 ВВС” →

Оскільки зима вже, йолкіпалкі, близько, я вирішила всерйоз взятися за замалювання квадратиків. Хотілося б завершити до початку грудня (бо ж ще й #bookchallenge_ua встигла влізти). Ну й виявилось, що частину умов виконати елементарно – хоч записуй кожну другу книжку, але з декількома все дуже непросто. Здається, я вже обрала собі “Banned Book” (мабуть, розпочну читати наступного тижня). А от з книжка, що отримувала Пулітцерівську премію, – це інше діло.

З одного боку, первинний фільтр – лише книжки, написані жінками, спрощує завдання. З іншого – це також суттєво обмежує вибір легко доступних (тобто перекладених з англійської) варіантів, бо ж певну частину найвідоміших текстів я таки читала. А з того, що залишається… Ну, не можу сказати, що поспішаю познайомитися з геть усім. А що саме залишається?

Якщо я правильно порахувала, Пулітцерівку за худло видавали 88 разів (жінкам, нібито, – лише 30 з них). Анотований під мої потреби перелік творів жінок-лавреаток під катом.

Продовжувати читання “Букчелендж та Пулітцер. Чим серце заспокоїться?” →

Усе минеться, але моя любов до книжкових топів – вічна. Сьогодні набріла на топ-100 янг адалт, складений амазонівськими редакторами. Думала побачити довгий перелік надсучасних бестселерів. Нє, їх також багацько, але в цілому – це дуже дивний список.

Мабуть, його дивацтва пояснюються просто – підзаголовком “Книжки, що сподобаються і в 14, і в 40”. Нууу, є й таке. Окрім сучасного там купа класичної класики, яку сорокарічні точно читали. Але не вся ця класика – дитячо-підліткова. Гаразд, “Макбет”, припустимо. Але “Правила винокурні” чи The Color Purple (що я його, щиро кажучи, банально боюся читати)? Поза всім тим, топ цікавий. Там чимало такого, що в мої поважні роки вже нуйогонафіг читати, але дещо – точно буду.

А виглядає він отак (впорядковано за абеткою)

A controversial satire – A Clockwork Orange by Anthony Burgess
Introducing Gemma Doyle – A Great and Terrible Beauty by Libba Bray
Loss of innocence – A Separate Peace by John Knowles
A coming-of-age classic – A Tree Grows in Brooklyn by Betty Smith
Mark Twain’s finest – Adventures of Huckleberry Finn by Mark Twain
Stereotypes and the Monkey King – American Born Chinese by Gene Luen Yang (!)
Moving and eloquent – Anne Frank: The Diary of a Young Girl by Anne Frank
Anne’s story continues – Anne of Avonlea by L.M. Montgomery
A Lithuanian tragedy – Between Shades of Gray by Ruta Sepetys
Teenage revenge horror – Carrie by Stephen King (!)

Продовжувати читання “Підлітково-дорослий топ-100 від Amazon” →

як завжди, осінь справляє на мене гнітюче враження… навіть зараз, ніби й погода трохи виправилася, але все одне – смутно, незатишно…
тягне запалити свічечку, загорнутися в плед… і чи то почитати… чи подивитися мелодрамку.

отак, не знаючи, щоб його подивитися, я полізла шукати перелік зі ста найкращих голівудських мелодрам. знайшла отут
і хм… не можу сказати, що дуже надихає… по-перше, дещо вже, але не те, щоб багато… по-друге, головна думка, яку викликають деякі пункти: оце мелодрама? по-третє, ранжування теж не дуже тойво… а, лано, в принципі, там є з чого обирати…
дивіться самі

декілька днів тому писала про те, що британське кіно в мене зараз йде краще за інше. а сьогодні випадково зустріла топ-100 фільмів з Альбіону…
ох і багацько ж я все ж таки не бачила…
уся сотня. нічого, що англійською?

днями в інет-нетрях я натрапила на цікавий топ. 1000 книжок для шкільної бібліотеки, складений, як я розумію, російськими бібліотекарами

після висновку, що, мабуть, передбачається, що кожна дитина має прочитати ті книжки, пробіглася переліком.
кгхм, я завжди була впевнена, що в дитинстві багато читала… а результат – 441 з 1000 (включаючи сумнівні позиції “вірші, поеми” – з поетичною творчістю упорядники не дуже цацкалися, хіба що йшлося про Пушкіна чи Лєрмонтова – отам докладно розписано, що тре’ читати). до речі, певний пласт книжок я читала вже в університеті (мало не єдина користь від гуманітарної освіти), а дещо – вже потому… і точно знаю, що в школі за деякі твори братися було не варто

і ще дуже здивувала відверта орієнтація на шкільну програму ціною просто гарних дитячих книжок. останні теж представлені, але якось скромно. навіть гірше, аніж ті списки _для позакласного читання_ наприкінці підручників. нє, зрозуміло, що функція шкільної бібліотеки – піти взяти програмні твори й не парити собі мізки. але ж нащо аж так… ну й загалом: п’ять пунктів, наприклад, Айтматова проти п’яти ж пунктів, наприклад, Туве Янссон – як на мій смак, тут щось не теє… ну, й без ехвекту: а хто усі ці люди – теж не обійшлося.

уся тисяча тут

за версією журналу Empire

перелік, як на мене, суперечливий. і з точки зору нявних/відсутніх персонажів. і – особливо – щодо ранжування. але. яке вже є. ну й перший номер відверто здивував. нє, він крутий, але ж не настільки…
подробиці під катом

робочій тиждень після тижневої ж відсутності минув, то можна й розслабитися. аж на вечір, то я раптом згадала, що Різдво ось-ось, а я ще чоловіку (інші до Нового року чекають) подарунки не купила. вихідні мають бути насиченими…

але вечір п’ятниці тільки розпочався, можна зробити вигляд, що життя дуууже повільне…

ррраз: можна помилуватися симпатичною листівочкою із молодим красенем. maryxmas, дякую ))))

два: можна побавитися в кіноманіака. знайшлися добрі люди, які розуміють, що гортати топи фільмів і подумки малювати хрестики _ага, дивився_ – це незручно… тож отут можна повідмічати те, що ви дивилися із топ-250 ІМДб, а воно потім скаже, який то відсоток. свій навіть не публікую, 19 з чимось… так, я неосвічене, знаю )

три: можна увімкнути серіал. тіки не свіжий :Р я почала наново дивитися Гордість та упережденість 1995-го (ех, Колін Ферт зараз вже не такий) та перший сезон Pretender’a-Імітатора-Притворщика. Перший розслабляє, а другий… не очікувала, але він сприймається майже так же весело, як і 10 років тому… люблю місс Паркер…

чотири: як ліньки не стане, розповім про Відень. як стане – фотки покажу )

і чого б його зробити…

топ-250 Кинопоиска

від імдб-шного, зрозуміло, відрізняється дуже серйозно. набагато менше класики. радянське кіно в асортименті (Шерлок Холмс на декількох позиціях навіть здивував). менше драм, більше пригодницьких, комедій (Сам удома є), мила, бойовиків…

ближчий до народу, а не до кінознавців, коротше кажучи
тиць на перелік із моїми відмітками :Р

оскільки попередній пост-перелік виявився на диво популярним, поділюся з тими, хто не бачив, аналогічним, але не дуже схожим

це 50 найкращих книжок минулого сторіччя за версією французьких читачів, коментована Бегбедером

перелік своєрідний, зрозуміло, французи там перемогли )
але він набагато більше збалансований з точки зору художньої цінності, аніж ВВС-топ (щоправда, цікаві моменти типу коміксів все одно є)

1) Альбер Камю «Посторонний»
2) Марсель Пруст «В поисках утраченного времени»
3) Франц Кафка «Процесс»
далі