Протягом кількох останніх років Маттел періодично робив ляльок “за мотивами” відомих сучасниць. Деякі ляльки з умовної серії “Рольова модель” пішли в тираж (дуже обмежений, як з барбі-версією Ави ДюВерней, або дійсно загальнодоступний – як Барбі-Місті Коупленд або Барбі-Геббі Дуглас), деякі існують в кількох екземплярах – переважно на подарунок прототипу. Але американська корпорація пообіцяла у 2018 році розпочати нову серію Inspiring Women. Ішлося не просто про рольові моделі, а про лялькові версії найвідоміших жінок.

Перша хвиля (дайБогиня, щоби не остання) включала в себе справді знакову (а ще – маскультурно-популярну) трійцю – Фріду Кало, Амелію Ергарт та Кетрін Джонсон. Коли тільки-но показали прев’ю, я зрозуміла, що потрібні всі. Ну, але як дійшло до діла, то першою почала виловлювати потенційно найціннішу з колекціонерської точки зору. Барбі-Фріду, бо спадкоємці художниці затіяли судову ворохобню, й доля подальших тиражів, окрім сигнального, наразі має не дуже чіткі обриси.

Отже Барбі-Фріда офіційно прямо-таки “барбі” не зветься, але цілком вписується в колекційні стандарти: типове тіло (цього разу гібрид – шарнірні руки і ноги, які взагалі не гнуться), не портретний, а базовий, проте дуже рідкісний молд, дисплейна коробка з мотивуючою розповіддю про героїню – все, як годиться. Та тримати ляльку в коробці (наче я це колись робила) не вийшло би. Їй треба на волю.

Суто конструктивно образ у Фріди нескладний, та за кольорами та фасонами уповні гармонійний. Трохи шкода, що всі прикраси пластикові, але останніми роками в Маттела інакше майже не буває.

(Там ще десь є шаль, але вона червона, тому трохи губилася на тлі).

Що порадувало: Маттел не стали робити _цій_ ляльці ногу під-каблук. Варіанти, звісно, можливі, але так все ж таки краще.

Що не здивувало, але з цим можна тільки змиритися – портретна подібність до самої Фріди Кало тут доволі умовна: це лялька-образ, сильно за мотивами, а не пластиково-вінілова копія справжньої жінки. У цьому випадку можна поговорити про гламуризацію історичної особи під потреби безжального ринку, але… Але мені подобаються нотки умовності в образах ляльок. Вірніше, “подобається”, це трохи неправильне слово. Якщо по-чесному – інакше вони би лякали. Ну, і якщо придивитися, бо ця барбі більше схожа не на саму Фріду Кало, а на Сальму Гайєк в її ролі. Така собі стратегія, але з Кетрін Джонсон (судячи за промо) у дизайнерів така ж сама ситуація – краще знають акторок, то будуть вам ляльки ближчі до акторок.

Але який профіль! Здається, це одна з найнайкрасивіших моїх ляльок.