Після нещодавньої апології чик-літу та гострого передозування фентезі мене остаточно потягнуло на “щось інакше”. Цього разу в ролі інакшого виступив цілком собі класичного формату любовний роман. NB: різниця між цими жанрами насправді проста, чик-літ – це про стосунки героїні зі світом, включно з романтичними, любовний роман – переважно про романтичні стосунки. Але геть чисто про “просто романтику” читати було не дуже цікаво, тому жертвою  нездорової уваги став один з наймодніших любовних романів сезону-2018 на американському книжковому ринку. Яскравий дебют, стрімка слава, гарні рецензії, обіцянка доточити до трилогії (друга книжка от прямо нині вийшла), продані права на екранізацію, амазонівська “Книжка року” в своєму жанрі та серйозні позиції в списках бестселерів. Що ж це за книжка така? Стара добра “Кралечка“, що їй зробили гендер-світч та додали психотерапевтичної достовірності.

The Kiss Quotient Гелен Хвон атакує одразу на багатьох фронтах. Беремо класичний мотив “Красуні і Чудовиська”, перемішуємо так, щоби красивими і лячними здавалися і героїня, і герой, щедро всипаємо дозу тієї самої “Кралечки“, вмикаємо блендер, додаємо трохи соціалки і багато сімейних цінностей – вуаля, наш ультра-сучасний любовний роман готовий.

Стелла – розумна, гарна, талановита, багата, успішна і взагалі – взірець всіх чеснот, але є одне “але” – вона має аутичний розлад. Майкл – гарний, розумний, талановитий, бідний, не дуже успішний, зате ідеальний син, але є одне “але” – сплачувати рахунки йому допомагає праця на ескорт-агенцію. А оскільки хлопець не практикує повторні зустрічі, тож на виході – це чистої води проституція. Життя Стелли підпорядковане ретельно налаштованій рутині, вона більш ніж успішна в професійній сфері, але мама каже “Треба онуків”, а зі стосунками у Стелли ніяк. Чому? Бо в ліжку не вправна – вирішує дівчина і наймає професіонала. Вам цей шаблон щось нагадує? Єп! Ромкоми про погано соціалізованих айтішників-мільйонерів (строго кажучи, Стелла – економетристка, яка пише програми  маркетингових моделей) – тільки навпаки. А що у нас з Майклом? А він дизайнер-початківець, красень, ніжний і відповідальний старший син у багатодітній міжрасовій родини, а за сумісництвом – мішок з daddy issues, що не дають йому будувати здорові стосунки, а от сексу за гроші дуже навіть сприяють. І що з того вийде? Звичайно ж любов до гробівця! Але спочатку героям треба буде докласти багато зусиль, перетравити кілька драматичних непорозумінь і напрацювати правила добросусідства для своїх тарганів.

Продовжувати читання “The Beauty and the Issues. The Kiss Quotient” →

Протягом кількох останніх років Маттел періодично робив ляльок “за мотивами” відомих сучасниць. Деякі ляльки з умовної серії “Рольова модель” пішли в тираж (дуже обмежений, як з барбі-версією Ави ДюВерней, або дійсно загальнодоступний – як Барбі-Місті Коупленд або Барбі-Геббі Дуглас), деякі існують в кількох екземплярах – переважно на подарунок прототипу. Але американська корпорація пообіцяла у 2018 році розпочати нову серію Inspiring Women. Ішлося не просто про рольові моделі, а про лялькові версії найвідоміших жінок.

Перша хвиля (дайБогиня, щоби не остання) включала в себе справді знакову (а ще – маскультурно-популярну) трійцю – Фріду Кало, Амелію Ергарт та Кетрін Джонсон. Коли тільки-но показали прев’ю, я зрозуміла, що потрібні всі. Ну, але як дійшло до діла, то першою почала виловлювати потенційно найціннішу з колекціонерської точки зору. Барбі-Фріду, бо спадкоємці художниці затіяли судову ворохобню, й доля подальших тиражів, окрім сигнального, наразі має не дуже чіткі обриси.

Отже Барбі-Фріда офіційно прямо-таки “барбі” не зветься, але цілком вписується в колекційні стандарти: типове тіло (цього разу гібрид – шарнірні руки і ноги, які взагалі не гнуться), не портретний, а базовий, проте дуже рідкісний молд, дисплейна коробка з мотивуючою розповіддю про героїню – все, як годиться. Та тримати ляльку в коробці (наче я це колись робила) не вийшло би. Їй треба на волю.

Продовжувати читання “Barbie Inspiring Women Frida Kahlo Doll: 12 дюймів натхнення” →