Минуло ще три місяці, і полку країн прибуло. Хоча менше, ніж могло б – якось мало читала останнім часом. З іншого боку – от цього разу я вже впритул наблизилася до вичерпання очевидних варіантів. Челендж загострюється. Тож, маємо минулоразову мапу +10

 Оновлення це:

Австрія: найпростіший варіант з можливих – Цвейг

Алжир: також без витребеньок – Ассія Джебар

Боснія і Герцеговина: Меліна Камерич, про книжку якої я була писала

Грузія: розвесело-постмодерновий “Надувной ангел” Бурчуладзе мене врятував

Данія: а тут в пригоді стався Пітер Хег (трохи згадувала тут)

Ізраїль: нічого складного чи несподіваного – Давід Гроссман, ще й з міжнародного видавничого проекту

Іран: за цю збірну трохи чітерськи грає “Персеполіс” Маржан Сатрапі, який я ще й – ну, так вийшло – читала трохи неочевидною англійською

Іспанія: тут все передбачувано до вереску – Перес-Реверте

Китай: знову мігрантське – Го Сяолу

Японія: поміж давно знайомих варіантів вигулькнула Савако Аріоші, ще й дрібним гуртом

Охохошечки. Припустимо, я ще без зусиль закрию Португалію (вже навіть паперового претендента маю), Ісландію та трохи Латинську Америку. Із певними зусиллями – ще хоча б дві балканські країни, дещо магрібське та левантське. А також Індію – з нею не буде траблів. Але чи назбирається потрібні “мінімум 17” – ось в чому питання.

ЗІ: якщо комусь цікаве одвічне ралі, то ЮеС відірвалися від ЮКей на 10 книжок. Неподобство!