Попередній проект – ділитися пачечками цікавих трейлерів екранізацій кожні три місяці – чомусь спрацював не дуже добре. Власне… трейлерів не назбиралося. “Але ідея ж була непогана”, – переконувала я себе і вирішила час від часу все одне ділитися дражнилками до майбутніх фільмів. У компанії чекати веселіше!

У сьогоднішній добірці – трохи фільмів та трохи мінісеріалів. Є такий, що його вже можна подивитися, є кілька гарячих літніх новинок і є екранізація, на яку я чекаю вже кілька років. З неї і почнемо.

Мені трохи важко уявити собі екранізацію епістолярного роману, де суттєву частину шарму складала різна стилістика листів та невідповідність “листяних” очікуванням реальності, але… “Гернсійський клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння” знімали симпатичні люди, а знялися у фільмі люди ще симпатичніші. Подивимося, як воно буде. А, і коротко: це книжка про ретроспективний погляд на німецьку окупацію островів Ла-Маншу під час Другої світової війни – історичний факт, що його навіть не всі британці завжди беруть до уваги.

Продовжувати читання “Вісник екранізацій. Новий вішлист у трейлерах” →

От буду банальною:
“Великий Гетсбі” карнавал-version абсолютно прекрасний!
Щиро кажучи… знаючи почерк майстра… Власне, я в кіно йшла дивитися на картинки, а з ними все супер. Проте там із “що” (не лише “як”) виявилося все більш-менш. Аж настільки, що останні десь так 10 хвилин рюмсала, як у ті свої 16, коли й читала першоджерело.

Але я не про те. Виходячи з кінотеатру, спіймала себе на тому, що готова впасти на підлогу й трошки поволати-побити ніжками: Зніміть, зніміть, ну зніміть, будь лаааааасочка, таке ж саме за молодим Ішервудом! Бажано за Mr Norris Changes Trains, але я на все згодна!
Аж потім загадала, що спочатку було б незле переглянути Кабаре із Лайзою Міннеллі. Хтось дививсь? Воно _правильне_?

Раптом зрозуміла, що не бачила жодного фільму із відносно молодою Меггі Сміт. Навіть The Prime of Miss Jean Brodie, хоча хворобливо люблю передивлятися екранізації, а книжка офігенна.
Проте з її робіт за останні 10 років дивилася відсотків 65, як не більше (і то як рахувати навіть із озвученими мультами). Оце, мабуть, і зветься характерним акторством. Але в будь-якому разі для мене не виправдання )

На що б оце націлитися…

виявляється, для того, щоб влаштувати собі свято душі, знадобилося всього лише поєднати мій вихідний із робочим днем чоловіка…
і вечір раптово був присвячений закінченню перегляду другого сезону True Bloоd (про те, що я гальмо, я вже казала)
і всього лише п’ять серій поспіль…

зате визначилася із призом глядацьких симпатій на сезон

хто б міг подумати, що з дєвачкі-пріпєвачкі з Across the Universe

вийде цілком нічогенька Софія-Анна

кіно, як і усе інше, потребує правильної компанії, чи не так?
із запорізькими кіноклюбівцями класно дивився Джармуш…
з любою тітонькою треба братися за жутіки
з Мєлкім – добре йдуть комікси (та він інше майже не дивиться)
з мамою – мильце. хоча з вишиванням – мильце йде ще краще
з чоловіком можна дивитися, все що завгодно, аби лише він мовчав… хоча все, що завгодно, він дивитися відмовляється…

але я власне до чого? не дуже розумні бойовики треба дивитися з татком. бо з ним я їх дивилася з дитинства. без нього – не тойво… таткова доця, да…
от і сьогодні – так класно From Paris with Love пішов (і куба лібре тут абсолютно ні до чого) :Р

ну, і якщо замислюватися – мабуть, саме батькові “вуха” стирчать… не те, щоб з моїх уподобань, оті ж мелодрами я дивлюся під вишивання в нереальних обсягах…
але базові смаки щодо кіно, “параметри” сприйняття фільмів, систему оцінювання “гарне/погане” – на все це впливав він. і хоча зараз наші смакові доріжки серйозно розійшлися, все одне – узгодити фільм для спільного перегляду та коментувати під час в унісон – для мене це спавді дуже круто… щось від ініціації, фіглі )

а хтось ще може визначитися щодо такого _вихователя_? )))

після тільки-но переглянутої Funny Girl полізла на трекер пошукати собі ще щось, аби там був молодий та красівий Омар Шаріф (так, я примітивне створіння)

і, читаючи анотації до різних фільмів, натрапила на абсолютно чарівну замануху: Экзотика, африканские пейзажи и дуэт Майкла Кейна с верблюдом

кинула хвільму у вибране, та сидю й думку гадаю: йолкі, так шо ж там може бути у Майкла Кейна з верблюдом?!
уміють жеж люди забезпечити інтригу на рівному місці, талант…

у нас з чоловіком виникла невеличка суперечка щодо “дивибельної” спроможності
історія цього майже парі дуже довга, а в основі її лежить моя схильність писати списки та складати різні програми для самої ж себе…
але час від часу треба оцінювати проміжні результати цих надзавдань

отже. увага: питання
як ви гадаєте, за скільки років можна подивитися 308 фільмів? (причому конкретних фільмів, загальна кількість яких складає 608 (є простір для варіантів), а не будь-яких, аби кількість наздогнати)

ЛЬошка вважає, що для цього знадобиться не менше п’яти років. я впевнена, що максимум три, до того ж за умови, що поміж цих певних фільмів можна цілком вільно дивитися і щось інше (тобто сидіти день за днем перед монітором, аби довести своє потреби немає)

і в кого ж з нас краще уявлення про реальність?..

виклали на досяжний фтпшник минулорічний фільм про юність Сальвадора Далі

перша думка була: треба дивитися…
друга думка: ой… у ролі Самого там _волосоразвєватєль_ Едвард Каллен Роберт Паттісон. нє, ну дівчатка, мабуть, в захваті
але якость стрьомно мені стало. у Сутінках хлоп не вразив (як, власне, й сам фільм), у Гаррі Поттері він загалом був більше як меблі…
а тут Далі…

може, хтось кіно дивився та заспокоїть?

осінь, епідемія… заради сугрєву душа вирішила попросити чогось такого, що було б з дитинства знайоме й приємне…
вешталася трекером, думала чого б його пошукати
знайшла, але якість не тойво

та це не заважає помедитувати на одного з центральних романтиШних героїв мого дитинства

а хто іще знає цього хлопа? :Р
ех. казки бувають несправедливі, еге ж?

до речі, з’ясувалася, що я – те ще гальмо
бо ніжно люблю і оцей серіальчик, та не впізнала ГГ у піратському вбранні

побачила перелік з 15 імен, що найближчим часом буде включено до Actors Hall of Fame
серйозні люди, хоча декого я бачила лише на не дуже серйозних ролях…

за абеткою:
Джуді Денч
Джеймс Ерл Джонс
Кірк Дуглас
Роберт Дюваль
Джулі Ендрюс
Анжела Ленсбері
Вільям Мейсі
Роберт де Ніро
Меггі Сміт
Меріл Стріп
Морган Фрімен
Олівія деХевілленд
Джин Хекмен
Хел Холбрук
Ентоні Хопкінс

мене окремо потішило, що до переліку одночасно потрапили дві найбільш шановані мною британські акторки зі старшого покоління. нє, вони й раніше були нічого так. але зараз – це ж просто свято якесь! типу чарівних Ladies in Lavender, що я їх днями дивилася…

та й загалом… останнім часом все більше дивлюся британське кіно. воно якесь… ліричніше, чи шо…

коли нещодавно ми з Льошкою дивилися Okuribito, він дуже дивувався стосункам головного героя із дружиною. ну, наприклад, про переїзд в іншу частину країни їй просто повідомили – ніхто нічого не обговорював. Та вона ж дружина, а прав – менше аніж у дівчини, – обурювався мій чоловік

я вичерпно прокоментувала: та це ж Японія, там жінкам і зараз не дуже – і ми продовжили перегляд

але ж і правда. варто лише трішечки уважніше придивитися до японських книжок, фільмів, аніме, як рясний шовінізм вперто кидається у вічі
от і сьогодні. рядочок з Місіми:

… те, кто кажется, даже собственной жене готов уступить – такой у них великодушный вид

ну шо тут ще скажеш. побачити Японію було б круто, але жити там – мабуть, не цей…

сидю тут, намагаюся стягнути з трекера Триумф волі

як я зрозуміла, він перманентно потрапляє у перелік заборонених фільм – поряд з порнухою (серед останньої, судячи з наведених в коментах скріншотів, – Пазоліні в асортименті…)

а зараз щось цікаве трапилося. хтось із трекерських можновладців кричить: приберіть негайно, хтось з них – поставив золото… за півгодинки набігло під півтори сотні бажаючих…

у коментах хай: як можна таке роздавати! vs це ж мистецтво!
весело )

за версією журналу Empire

перелік, як на мене, суперечливий. і з точки зору нявних/відсутніх персонажів. і – особливо – щодо ранжування. але. яке вже є. ну й перший номер відверто здивував. нє, він крутий, але ж не настільки…
подробиці під катом

дивилися ми вчора з чоловіком Пригоди Десперо
ну казочка і казочка, мультик як мультик – розслабляємося
і тут, коли починають демонструвати шурячий світ, мій освічений чоловік видає приблизно таке:
А ты обратила внимание, что для описания крысиного мира как чего-то противоположного нормальной (чи обычной, не пам’ятаю) жизни, были использованы ориентальные мотивы?

га! сказала я і подумала, що треба все ж таки братися за Едварда Саїда

наш відеосервак. коментар до Джейн Ейр 1983 року (той варіант, що мінісеріал із Тімоті Далтоном – моя улюблена версія, до речі)

клёвый фильм, стоит посмотреть. Он очень ЕМО!!!!

ааааа, вони скрізь
:Р