Майже фотоквіз )
Під катом два знімки. На одному є кіт, на іншому – нууу, можна сказати, що качка.
Знайдете? :Р

тиць

… на питання Мєлкого: А як у Стамбулі із дотурецькою архітектурою?

А і не сказати, що все аж дуже погано )

двійко більш загальних планів стін

Абсолютно випадково
Справді випадково – переглядаючи бібліографію Барнса –
дізналися, що дикобраз болгарською – бодливо свинче.
Чи треба казати, що найбільше це знання змінило гусяче життя? :Р

Нє, ну бодання ще можна пережити – в них то елемент комунікації. Але оці виходи силою… За останні півроку тварина повністю опанувала мистецтво балансування на задніх і постійно намагається кудись видертися. От з тим що робити…
пруф

Коли Льошка писав про наші бардачки, він лише у коментах розповів про чайну церемонію по-турецьки. І про слайди забув. А дарма – треба це виправити.
Адже у Туречинні ми чаю випили багато, і одне з тих чаювань ризикує стати незабутнім.
Вештаючись парком Гюльхане, ми просто не змогли пройти повз указівник Tea Garden. І то справді Чайний садочок – шеренги столиків на схилі над Босфором.
Недешево, але дюююже колоритно.
Якось так:

ну й про церемонію

Досягнення дня:

Бачите оті дві вежі? Ми туди таки видерлися. І вже не дуже пам’ятаю – як )))
Це все, що залишилося від фортеці Йорос.

Менше моря, більше міста.

Так, це Галатська вежа.
І так, це всього лише Стамбул )))
Так близько, так прикольно – і чого це ми чекали раніше…

Можна сказати, подробиці )

Нє? :Р

Відтоді, як я захопилася посткросингом, мені час від часу дарують листівки. Бува, що дуже неочікувано й дуже неочікувані.
Ото нащодавно в руки втрапив комплект нетещобпоздоровчих листівок а-ля Запоріжжя – із 200-м днем народження!
Навіть з огляду на якість поліграфії 1969-го – справжнє ги. Чи навіть ух-ти-яке-ги!
Нє, дійсно дуже цікаво дивитися на ніби знайомі місця, що виглядають якимись трохи неправильними. Саме так – _трохи_, бо все ж таки менше 50 років – це й ніби не так давно, та й Запоріжжя – м’яко кажучи… Така собі трохи збоченна екзотика.
Осьо, наприклад, стара-добра Україна із моднявим дизайном )

збільшити

Смішно, але для мене найсумніше на цих виборах те,
що цього разу ЦВК або не рахує, або просто не вважає за потрібне (і це логічніше) публікувати дані за моїм мажоритарним кандидатом.
Так вже зірки стали, що ним мав бути рядочок “Бюлетені, визнані недійсними”.
Нечесно! Бо справді цікаво було дізнатися, особливо з огляду на позбавлення нас чудової опції “Не підтримую жодного”, яким і довелося вдосконалювати отой рушник.
Бє :Р

(А вся проблема в тому, що в нас типовий занедбаний округ, де головному кандидатові екс-меру Карташову просто не було конкурентів. Обирати нема з кого. Аби проголосувати за Варданяна від єдиної опозиції, треба було мати більш лулзовий настрій (нє, я розумію, нащо олімпійський бронзовий призер з греко-римської в парламенті – але мені не подобається такий парламентаризм). А аби проголосувати за відкомуністичного Пшигоцького, як то зробили не-будемо-тикати-пальцем-хто, – мабуть, досвіду вправлянь у крутінні дуль у кишенях не вистачило…)

Як вже казала у день виборів: щиро-щиро-щиро заздрю цікавим округам. Як ті ж самі київські – ну канхвєткі ж, нє?

Із цим кумедним відеоспостереженням найцікавіше навіть не те, що нічого нормально не видно та й до кутів огляду дуууже великі питання.
Найприкольніше – воно й суто споживацьке завдання не виконує. Дивимося на дільницю: біля столів всьо симпатично, жодних черг, декілька людей стоять-перемовляються.. Мабуть, що з однієї родини. Думаєш: о як класно, можна йти.
Приходиш.

І бачиш натовп в коридорі, крізь який ще треба пробитися, якщо до _твого_ за адресою члена комісії інших претендентів нема.

Цікаво, це випадковість, разова низова ініціатива: Аби картинку не псувати – чи все ж таки система?..

і загалом пофіг, шо мімімі-кітч
і шо солодкаво далі майже нема куди
і на +200 до ідеалізації old merry smth також пофіг

небо переважує

R.I.P.

.. на питання, що роблять із цибулинами гіацинтів. і не лише гіацинтів, як виявилося :Р
їх дійсно пхають у горщики. десь так наприкінці жовтня-початку листопада. потім у міському-квартирному випадку ці антигігієнічні горщики два з половиною-три місяці живуть на далекій полиці у холодильнику (якраз гіацинти і нарциси, крокуси я витягла раніше, вони вже під ДСВ квітли), УПД: тільки час від часу їх поливати треба

згодом горщики на три-чотири-п’ять днів мігрують до іншої далекої полиці – в коморі. після того мій майбутній квітничок переїхав на стіл біля вікна.
даємо їм ще тиждень-два на подумати над своїм зеленим щастям
і маємо
вуаля

ранок, сонце, Різдво

усіх хто святкує – зі Святом!

у нас вчора був розкішна Святвечеря, а сьогодні розкішні подарунки та друзі, що ще прийдуть гратися в Цивілізацію. нарешті. й року не минулося )
але я власне про подарунки
бо перебуваю в стані НуНеМожуНеПоділитися!
бо на мене під ялинкою чекав такий сабж, такий сабж, що й уявити неможливо
справжня мрія. ні, не зовсім мрія, адже цю штуку я навіть боялася хотіти – не вірила, що колись триматиму у руках. і не вірила так років з 13-14 – відтоді як випадково побачила фотку Оцього в якомусь журналі.
що за Оце?
власне, ось:

але це не просто Барбі. і не зовсім Барбі
чому?