Коти

Наша красуня – Стовідсоткова_Леді

тиць на кицю

Це я про основний конкурс Канни-2007.

Звягінцев, Тарантіно, Сокуров, Кім Кі-Дук, Вонг Кар-Вай, Кустуріца, Ван Сент, братчики Коени, Фінчер, Фатіх Акін, Брейя…
Плюс ті, кого не бачила…

повністю і з назвами )

Колись вже давненько Мєлкій привіз із села пакуночок… Із пакуночку на світ виповзло жахливе щось, дуже схоже на жертву концтабору. Маленьке страхіття із “виразними” реберцями, невиразного кольору, з хвостиком-олівцем та дикими зеленими очиськами. Якщо за Пратчетом, фермерский кот. Нічого схожого на красенів з реклами.

Наша родина не збиралася тримати вдома котів. Ніколи. Нахабні створіння, що лише псують меблі та лишають калюжі на килимі… Мєлкій отримав по голові. А я побігла до подружки питати, що робити с етім уродцем…

Минуло кілька років. Страшеньке кошеня перетворилося на гарненьку розгодовану кицю, а я вже не уявляю собі, як можна жити без кота в домі…

А ще я зрозуміла, хто на цій планеті ідеальні істоти ))) Отак змінюються погляди

тиць

Ну дюже рекомендую, тимчасовим “власникам” котів у першу чергу )))

Собі роздрукувала, читала, в голос сміялася, цитувала Мєлкому… Дочитала, забрав Мєлкий, іржав… цитував… Віддали батькам, зараз татусь регоче…

І лише Шніцель_Неголений реагувала спокійно. Але лиш до того моменту, як ми перевірили на ній зміст одного із розділів
під катом докладніше

Стосовно значення одного слова :Р
Це означає “так”. Ну не зовсім те, що у вас. Воно означає: “я вас слухаю”, “говоріть”,”так”. “Хай” означає “Що?”. “Хай” – “я не знаю”, “дайте подумати”. Інколи воно означає “ні”. Ніхто не скаже “ні”.

Одразу б сказали… Хай = ну…

… я була впевнена, що нуднішої літератури за англійську не існує в природі. А міс Джейн Остен для мене (зразку десь так 1998-1999 рр) була втіленням отієї світової нудоти…

нє, на третьому курсі я оцінила Свіфта й Теккерея…

Але зараз… Гортаю сторінки “Чуття і чутливості” й перебуваю в стані перманетного захвату: тітка шикарно змальовує посередності пересічних людей, не наділених яскравою вдачею. Шоп я так писало :Р

Щось в цьому є: “Мы приходим из мира, где знали иные мерила прекрасного; мы смутно вспоминаем красоты, которыми не овладели снова; и в тот же мир мы возвращаемся”

Нє, я залишаюся атеїсткою, просто відчуття: ну воно має бути якимось іншим, кращим – не лише знайоме, а й, бува, заважає працювати…

via writerwriter

1. “Вернон Господи Литтл”, Д.Б.С. Пьер
2. “Гарри Поттер и Кубок огня”, Дж.К. Роулинг
3. “Улисс”, Джеймс Джойс
4. “Мандолина капитана Корелли”, Луи де Берньер
5. “Атлас облаков”, Дэвид Митчелл
6. “Сатанинские стихи”, Салман Рушди
7. “Алхимик”, Пауло Коэльо
8. “Война и мир”, Лев Толстой
9. “Бог мелочей”, Арундити Рой
10. “Преступление и наказание”, Федор Достоевский

Дивно, читала чьотко половину, причому абсолютно спокійно, а Арундаті Рой ще й величезним задоволенням.

Чи то я зіткнулася з “ліпшою” половиною… чи то в мого терпіння таланти всюдихода…